Мило Європи
Застосування мила отримало повсюдне поширення саме в Середні століття, гігієна яких так часто осуджується. В IX столітті з-під рук італійських алхіміків, які практикувалися виготовленням очищувальних складів, вийшов перший аналог миючого засобу. Потім почалося масове виробництво.
Розвиток миловаріння в державах Європи ґрунтувалось на наявності природної сировинної бази. Марсельська миловарна промисловість мала в своєму розпорядженні соду і оливкове масло, яке отримували через просте пресування плодів олійних дерев. Масло, що отримується після третьої пресування, застосовувалося для виробництва мила. Мильна продукт з Марселя став значущим товаром торгівлі вже до X століття, але пізніше він поступився пальму першості венеціанському милу. Крім Франції миловаріння в Європі успішно розвивалося в державах Італії, Іспанії, в районах Греції та на Кіпрі, де культивувалися оливкові дерева. У Німеччині мыловарни були засновані лише до XIV сторіччя.
У XIII столітті у Франції і Англії виробництво мила стало займати цілком серйозну нішу в економіці. А до XV століття в Італії почався випуск твердого кускового мила промисловим способом.
