Горючі рідини і пилу
Здавалося б, що легкозаймиста рідина і горюча – це одне і те ж, проте на практиці це виявилося не так. Їх поділяють на дві різні категорії. Навіть незважаючи на те, що параметри їх загоряння збігаються і деякі рідини належать і до тієї, і до цієї групи, є основна відмінність. До ГЖ відносять ще й субстанції на основі олії. Це, наприклад, може бути рицинова або ж трансформаторне.
Далі варто сказати про такому пальному речовині, як пил. ДП – це тверда субстанція, яка в даний момент знаходиться в дрібнодисперсному стані. Потрапляючи в повітря, така пил здатний утворювати з ним вибухонебезпечну структуру. Якщо такі частинки осядуть на стінах, стелі та інших поверхнях, то вони можуть стати причиною пожежі.
Класи ДП
Окремо варто відзначити, що є класи горючих речовин і матеріалів. Наприклад, пил поділяється на три категорії в залежності від ступеня пожежонебезпеки і вибухонебезпеки.
- Перший клас – це найбільш небезпечні аерозолі, у яких нижня концентраційна межа вибуховості (займання) (НКПВ) до 15 г/м3. Сюди можна віднести сірку, млинову, ебонітову або торф’яну пил.
- До другого класу відносять ті частинки, у яких межа НКПВ знаходиться в межах від 15 до 65 г/м3. Вони вважаються більш вибухонебезпечними.
- Третя категорія – найбільш пожежонебезпечні. Це група рідких аерогелів, у яких НКПВ складає більш 65 г/м3, а температура самозаймання до 250 градусів за Цельсієм. Такими властивостями володіє тютюнова або ж елеваторна, наприклад, пил.
