Людмила – молодша дочка київського князя Володимира. Вона не одна в родині – у неї є міцні могутні брати. Дівчині виповнилося 17 років. Вона красуня – лунолика, чорнобрива. Густе волосся заплетене в товсту косу нижче пояса. У неї відмінна фігурка. Носить традиційні російські сарафани. У неї приємний голос, вона любить співати. Весела, скромна, вірна дівчина, хоч іноді трохи легковажна. Від цього вона не стає гірше.
Старий карлик Чорномор викрадає Людмилу. Він оточує її розкішшю, але їй цього не треба. Вона сумує за нареченого, батька, братів. Вона сумує за свободу. Російські люди понад всяких багатств цінують свободу. І навіщо їй це все, якщо немає поруч улюблених людей. У пориві відчаю вона готова накласти на себе руки – втопитися чи вмерти з голоду.
Не варто полонити російську жінку проти її волі. Вона і в полоні буде чинити опір. Російська жінка зможе постояти за себе. Перше знайомство з нареченим закінчується погромом у палаці Чорномора. Мало того, що дівчина відверто знущається над маленьким потворою, то вона ще й верещить так оглушливо, що вся челядь Чорномора розбігається в різні боки.
Кидаючи у карлика все, що попадається під руку, Людмила збиває з його голови чарівну шапку – невидимку. Йдучи по розгромлений палацу, дівчина випадково її знаходить. Вона вирішує приміряти її на себе. Яка ж дівчина відмовиться від цього. Шапка виявляється їй впору. Повернувши її в бік, Людмила дізнається, що можна стати невидимим. Людмила вирішує, що якщо втекти звідси неможливо, то вона вдосталь поиздевается над карликом.
Людмила була дівчиною розумною і кмітливою. Коли пройшов початковий шок, вона на тверезу голову оцінила ситуацію і зрозуміла, що Чорномор все – одно не залишить її в спокої. Не для того він її викрадав. І його величезна армія невільників коли-небудь зловить її. Не буде ж вона весь час влаштовувати погроми в палаці. Чорномор просто накаже прибрати всі речі, щоб нічим було кидатися і не за що ховатися.
Я так думаю, що Людмила поміркувала над ситуацією і вирішила, що рано чи пізно, наречений або брати визволять її. І наречений, і брати безмірно люблять її і не кинуть напризволяще. Треба тільки виграти час. І починається гра в «невидимки». Людмила виникає то тут, то там. Карлик злиться, але не може її зловити.
Як не була розумна і хитра Людмила, карлик все ж таки перехитрив її. Він вирішує зіграти на її любові до Руслана. Підступний лиходій перетворюється в лже-Руслана, пораненого стрілою. Дівчина кидається до нього, щоб допомогти і потрапляє в лапи обманщика.
Твір на тему Людмила
Кожен з нас в дитинстві захоплено зачитувався казками. Вони наповнені дивовижними подіями і колоритними образами, і крім захоплюючого оповідання несуть в собі, як правило, глибокий повчальний зміст. До таких нереально-фантастичних казок можна віднести вірш А. С. Пушкіна “Руслан і Людмила”. І хоча Бєлінський називав поему посередньою, вона досі з великим інтересом читається мільйонами людей.
Поема була написана Пушкіним у досить юному віці і стала першою казкою в його творчості. Саме молодість і притаманна їй багата фантазія, об’єднана з самобутніми російськими епосами дали можливість явити світу цей твір. Основний сюжет поеми – любовний, головну роль в якій грає Людмила. Саме вона є центральною фігурою в казці, навколо якої розгортаються всі події.
Ім’я героїні автором вибрано неспроста: Людмила означає “мила людям”, і сам Пушкін постійно проявляє симпатію до неї. Він яскраво і живо малює образ Людмили, багаторазово підкреслюючи її красу і чарівність. Автор простосердечно жартує над нею, зображуючи її не просто миловидним янголятком, але цілком земний і енергійною дівчиною. І в той же час для поета вона – ідеал коханої жінки, яка чекає свого героя-рятівника, зберігаючи вірність йому (про що ще міг мріяти Пушкін в молоді роки ?).
Так хто ж така Людмила і в чому її привабливість? Вперше ми зустрічаємося з нею на весільному бенкеті. Це 17-річна княжна, молодша дочка київського князя Володимира Красне Сонечко, якій ось-ось має стати дружиною Руслана – справжнього російського богатиря. Вона по-дівочому весела, чарівна і мила. У Людмили прекрасна фігура, блакитні очі і золотисте волосся. Вона стає уособленням жіночності і обожнювання, запалюючи любов і прагнення до усвідомлених вчинків в ім’я неї.
Пушкін постійно підкреслює її “світлу природу”, виявляючи подібність з ранковою зорею. Поет, описуючи відбуваються на весіллі події, зазначає, що при всій своїй красі Людмила скромна і сором’язлива. Жарти і очікувана шлюбна ніч турбують її і вганяють у фарбу.
Але в той же час героїні притаманна жіноча кокетливість і навіть певний еротизм. Бентежачись, вона все ж сама спрямовується до своєї любові – але зникає. Доля надає Руслану шанс зробити подвиг в ім’я любові, щоб знайти законне право володіти своєю коханою.
Опинившись в чертогах Чорномора, дівчина виявляє повну байдужість до багатств, нарядів, прикрас. Їй настільки огидна думка про зраду, що вона вирішує розлучитися з життям. Вона не боїться Чорномора – вона може просто померти. Але виконати це вона не змогла, думки про чоловіка і батька відвернули її від задуманого.
Випадково з’явилася можливість бути невидимою надає їй сил. Тепер, прихована від очей карлика, вона може не боятися його посягань. Людмила міцна і тверда у своїх рішеннях, горює і ллє сльози в очікуванні коханого чоловіка. Княжна стає втіленням справжньої подружньої вірності і любові.
В кінці казки, пройшовши всі перепетії, Руслан рятує Людмилу, пробудивши її від сну. Неможливо байдуже споглядати все, що відбувається з головними героями. У цій ситуації, найбільше, Людмила гідна щирого захоплення – вона стоїчно винесла всі біди, залишившись непорочної і вірною своєму чоловікові. Зло покаране, світло восторжествував над темрявою, молоді знову знайшли один одного.
