Пані Простакова – мати Митрофанушки, одна з головних героїв комедії. Вона народилася в сім’ї з великою кількістю дітей, але з них вижили тільки вона і її брат. Батько Простакової був військовим службовцям, після цього, будучи неписьменним, він розбагатів, але він був до того жадібний, що в один день помер лежачи на скрині, який був повністю набитий золотими монетами. Простакова і її брат Скотинин теж зросли жадібними і багатими.
Фонвізін говорить про Простакової, як про дику тварину, яке здатне зробити погано іншим”, про це говорить її дівоче прізвище – та ж, що і у її брата – Скотинина. Вона грубо ставиться до своїх селянам, крім того, вона відібрала у них все, що тільки у них було. Але не тільки слуги бояться своєї господині, але і її чоловік. Простакова відноситься як до слуги, змушуючи його їй підкорятися, для неї його думка нічого не значить і вона зневажає їм так, як хоче, вважаючи себе господаркою цього маєтку.
У неї є єдиний скарб – це її шістнадцятирічний син Митрофанушка. Єдине щастя для Простакової – це добробут її синочка, адже вона вважає своїм головним батьківським обов’язком ні в чому йому не відмовляти. Але хоч Простакова і вірить в те, що навчання шкідлива і навіть небезпечна для здоров’я, вона все ж наймає йому іноземних вчителів, вважаючи це “модним”.
Поміщиця Простакова принижує і ображає всіх своїх слуг. Наприклад, няню Митрофанушки – Еремеевну вона звинувачує в жадібності з-за того, що та турбується про переїданні Митрофана булочок за обідом. А Тришку вона називає “шахраєм” тільки з-за того, що той пошив каптан її синочку не за розміром.
До Стародуму вона звертається з лестощами, так як він володів великою сумою грошей, яку заповів своїй племінниці Софьюшке, а Простакова хотіла одружити свого Митрофанушку на ній. Але з-за її користі і жадібності всі її плани звалилися, і вона залишилася ні з чим.
Таким чином, протягом усього життя, характер Простакової изуродовался. Простакова виросла в родині, яка відрізнялася крайньою невежественностью, жадібністю і невдячністю. Її батьки не дали ні їй, ні її братові хорошого виховання і не заклали в її душу жодних добрих якостей. Але сильніше всього на неї діяли умови кріпосного права — вона була повноправною власницею кріпосних селян. Вона не дотримувалася ніяким правилам і усвідомлювала свою повну владу над усіма, тому вона перетворилася в “нелюдську пані-тирана”.
Варіант 2
Простакова не так проста, як здається. За усмішками і добрими словами, зверненими до потрібних їй людей, багато злості, заздрості і жорстокості.
Розкривається вона в спілкуванні з підневільними людьми. Кріпаки страждають від її несправедливою лайки, від жорстоких побоїв… Вона творить, що хоче. І коли їй роблять зауваження (майже судять вже) вона не розуміє, чому це не може бути господинею у себе вдома. Їй дивно ,що хороший господар не лається на слуг. І вона не хоче, наприклад, сваритися з сусідами, краще вона відбере у селян свої гроші і землі. Тобто, щоб не бути в збитках. Те ж саме з нервами, я думаю. Простакова не буде сваритися з важливими людьми, але «злити» негатив адже потрібно на когось. І це її бідні слуги. Вона не чує ніяких виправдань. Приміром, на самому початку вона лає кравця за хороший каптан. Кравець говорить, що ніде не вчився шити. Простакова сміється, типу, хіба потрібно на це вчитися.
Чоловіком вона зневажає. Зовсім його не поважає. До брата відноситься трохи краще, але теж сміється над його простотою. Коли потрібен як наречений бідної Софії, тоді добре з ним спілкується, коли в женихи до збагатілої сина прилаштувала, так брат вже не потрібен. І вона готова всіх використовувати в своїх інтересах.
Її ввічливість йде не від серця. Хороше ставлення залежить від вигоди. Кривдила Софію, але як тільки та розбагатіла, так стала «душенькой». Її ввічливість (уклони, поцілунки) зайва. Це помічає і Стародуб – багатий дядечко. Тобто він їм практично ніхто, вони все бачать його в перший раз, але він вже всім «батько рідний». Коли заявляють про заручини Софії, Простакова не зупиняється. Вона організовує викрадення нареченої! Виходить, вона практично на все готова заради своїх цілей, які часто всі зациклені на сина.
Вона навіть пишається тим, що її нічому не вчили в свій час. Вважає ,що освіченість не потрібна для хорошого життя. Але вже розуміє, що «дитинці» потрібно дати хороше (видиме) освіту.
Любить вона тільки свого сина – Митрофанушку. Сліпий материнською любов’ю. Синку всім хороший: і розумний, і освічений, і добрий… Але все, насправді, не так! І в підсумку, розпещений Митрофанушка готовий від матері рідної відмовитися. Ось самий страшний удар для неї. Вона все робила для цього хлопчиська, а він – зрадник. В принципі, він веде себе так, як і вона сама.
8, 9 клас
Образ, характеристика Простакової у комедії Недоук
Я вважаю, що Простакову дарма все так лають! Їй і так дісталося в комедії. Її всі вважають дурною, злою, лицемірною жінкою. В принципі, так воно і здається… Але потрібно дивитися на причини такого її дивної поведінки.
Вона просто дуже любить сина. І Митрофанушка тільки цим безсовісно користується – собі для вигоди. Простакова майже забула себе заради сина. Вона знаходиться у владі почуттів. Так вона могла б любити чоловіка, брата, батюшку… або морозиво. Тобто її головне – любити когось або щось, робити все заради його блага.
І ще вона просто багато чого не розуміє. У дитинстві, як ми розуміємо, її нічому не вчили. Вона не знає багатьох наук. Наприклад, вона вважає, що географія потрібна тільки кучеру. Але з іншого боку, вона не так вже не права! Люди часто забивають голову непотрібною інформацією, всі знають поверхнево. А повинні бути фахівці в кожній області. От якщо мені не йде математика, так нічого мене їй мучити.
Простакова так і вважає, що зі слугами потрібно сваритися, що їх треба бити, а по-іншому вони не розуміють. (Може бути, це частково і так.) Якщо згадати героя з смішного оповідання Чехова «Зловмисник», так з цим мужиком розмовляти марно! І ще – вона не хоче псувати відносини з сусідами, з родичами, так і говорить, що краще выместит все на кріпаків. Це жахливо, так. Але тоді кріпаки (як і негри-раби) практично за людей не вважали. Вони були для неї тренажерами для биття, як зараз бувають ляльки в офісах. А якщо через сто років заговорять про права ляльок, так ми теж опинимося жорстокими.
У фіналі вона кричить, що загинула – ні більше ні влади (буквально), ні сина (образно). Син виявився справжнім зрадником. Загалом, Простакова – це недалека мати-квочка, її не можна зовсім вже звинувачувати в її жахливому поведінці. Можливо, вона навіть розкається і виправиться.
