Спосіб 2
Одним з найбільш дивних і спочатку незрозумілих героїв «Вишневого саду» Чехова служить Шарлотта Іванівна, гувернантка сім’ї Раневских. Якісь ролі в п’єсі мені подобаються, якісь викликають огиду, але роль Шарлотти була завжди в моїй свідомості нейтральною і мало на що впливає. Для мене це лише найзагадковіший персонаж у всій п’єсі.
Її загадковість полягає у кількох аспектах: по-перше, читачеві важко зрозуміти, навіщо потрібен цей образ, що він несе для п’єси, які у нього завдання і що читач повинен побачити в ній. По-друге, у Шарлотти ні паспорта, ні батьків, ні сім’ї, ні чоловіка, вона не знає свого походження і просто живе, щоб жити. І, по-третє, Шарлотта Іванівна ніяк не стикається з головною подією п’єси — продажем маєтки.
Відомо лише, що Шарлотта вміє показувати фокуси, говорить німецькою мовою і часом вивергає з себе нелогічні і недоречні, на перший погляд, фрази. А ще більша таємничість зароджується, коли дізнаєшся, що для Чехова це був краща роль у всій п’єсі. Роль другорядна, ніякими прикметами в характері не володіє, чим же вона могла так сильно сподобатися Чехову? Саме це питання почав мучити мене, коли я дізнався про слова Антона Павловича. Адже якщо сам автор виділяє якусь роль, тим більше, що це не головна роль п’єси, то завжди хочеться зрозуміти: що він побачив у ній, чому я не можу побачити того, що бачив і вкладав він?
Відповідь цей ховається на поверхні: якщо поміркувати, то всі герої п’єси залежать від свого статусу, походження і моди, домінуючої тоді в суспільстві. Шарлотта Іванівна ж є як би спостерігачем усього, що відбувається, вона не перебуває у близьких відносинах ні з ким, вона не хоче бути прихильником моди, яким був лакей Яшка, у неї абсолютно відсторонені думки та репліки. Я думаю, що Чехов хотів вкласти в цю роль образ людини, який височить над усіма локальними у п’єсі проблемами, Шарлотта вище всіх цих проблем і турбот, її, на перший погляд, бездумних репліках, і є вся суть, уся істина, тому що істина народжується в судженнях того, хто не залежить і не зацікавлений в якійсь стороні дискусії. Шарлотта Іванівна, на мій скромний погляд, — це образ насіння, яке проростає в будинку Раневської, насіння, ім’я якій, істина.
