Твір є витвором невідомого давньоруського автора, що оповідає про невдалий похід князя Ігоря на битву з половцями.
Унікальне творіння являє собою переплетення кількох літературних жанрів (повісті, слова, пісні, епосу), включає в себе різноманітні елементи народного фольклору та книжкової літератури і не має аналогів серед інших епічних творів.
В якості художніх прийомів, використовуваних безіменним автором при створенні своєї літературної праці, застосовані різні способи: метафори, переплетення, уособлення, порівняння та епітети.
Сюжет твору виражений численними поетичними засобами, серед яких найбільш яскраво представлений контрастний метод розповіді, що існував на протязі епосу і характеризується протиставленням героїв твору, образів руських князів і вчинків, а також акцентом для вираження патріотичного змісту твору.
Іншим художнім засобом вираження поетичної мови є використання символічного полифонизма, що проявляється в доданні образів епосу значення символів (золотий, що позначає ідею об’єднання земель Стародавньої Русі).
Крім того, події поеми розкриваються через метод панорамного зору, чергуючи опис битв, плачу княгині Ярославни, житіє престольного Києва, що відбуваються в різний час, а також принцип багатоголосся, в якому простежуються і пісенна символіка, і ораторське красномовство, і риторичні вигуки.
Описуючи природу у творі, автор зображує її не в якості фону історичних подій, а у вигляді живого діючого героя, що уособлює єдність природних і людських явищ. Прикладом цього способу вираження є звертання Ярославни замість читання християнських молитов до сил природи (сонця, вітру), поклоняючись їм як живим істотам, мають можливість взяти активну участь у пошуку її чоловіка.
Творіння невідомого російського поета є вираз накопиченого в той період часу великого творчого досвіду, який досяг висот літературної зрілості.
