Твір є витвором невідомого давньоруського автора, що оповідає про невдалий похід князя Ігоря на битву з половцями.
Унікальне творіння являє собою переплетення кількох літературних жанрів (повісті, слова, пісні, епосу), включає в себе різноманітні елементи народного фольклору та книжкової літератури і не має аналогів серед інших епічних творів.
В якості художніх прийомів, використовуваних безіменним автором при створенні своєї літературної праці, застосовані різні способи: метафори, переплетення, уособлення, порівняння та епітети.
Сюжет твору виражений численними поетичними засобами, серед яких найбільш яскраво представлений контрастний метод розповіді, що існував на протязі епосу і характеризується протиставленням героїв твору, образів руських князів і вчинків, а також акцентом для вираження патріотичного змісту твору.
Іншим художнім засобом вираження поетичної мови є використання символічного полифонизма, що проявляється в доданні образів епосу значення символів (золотий, що позначає ідею об’єднання земель Стародавньої Русі).
Крім того, події поеми розкриваються через метод панорамного зору, чергуючи опис битв, плачу княгині Ярославни, житіє престольного Києва, що відбуваються в різний час, а також принцип багатоголосся, в якому простежуються і пісенна символіка, і ораторське красномовство, і риторичні вигуки.
Описуючи природу у творі, автор зображує її не в якості фону історичних подій, а у вигляді живого діючого героя, що уособлює єдність природних і людських явищ. Прикладом цього способу вираження є звертання Ярославни замість читання християнських молитов до сил природи (сонця, вітру), поклоняючись їм як живим істотам, мають можливість взяти активну участь у пошуку її чоловіка.
Творіння невідомого російського поета є вираз накопиченого в той період часу великого творчого досвіду, який досяг висот літературної зрілості.
Твір Художні особливості Слова о полку Ігоревім
Головна особливість твору – це його народність, тісний зв’язок з усною народною творчістю. Це доводить той факт, що автор поеми був людиною освіченою. Їх об’єднує однакове ставлення до природи. У народних думах, билинах, казках, легендах природа одухотворяется. Вона є безпосереднім учасником подій, допомагає або попереджає героїв поеми про небезпеку.
Природа – один з діючих персонажів у поемі. Вона попереджає князя Ігоря про поразку. Затемнення сонця, стогін ночі, кривавий світанок. Коли дружина князя зазнала поразки, то й трава поникла, шкодуючи загиблих. Дерева від туги нахилилися. Ігор потрапив у полон, і річка Донець допомагає йому, охороняє від небезпеки. При втечі і птахи, і звірі, і трава – всі були на боці втікачів.
Різноманітність згадок назв звірів і птахів вражає читача. Їх налічується більше вісімдесяти.
Як у народних казках дружина князя Ярославни звертається до сил природи. Три рази вона просить допомоги для Ігоря: і біля Дніпра, і вітру, і у сонця. У своєму плачі вона звертається до них як до живих істот.
У «Слові о полку Ігоревім » часто використовується символіка, яка корінням сягає в усну народну творчість. Автор поеми використовував метафоризацию подій і людей, які зображені у творі. Малюючи переддень поразки Ігоревим дружини, автор пише про те, що чорні хмари з моря йдуть, хочуть закрити чотири сонця. Під сонцем маються на увазі чотири князя, які брали участь у поході. Іноді, згідно з народною традицією, герої перевтілювалися у звірів і птахів.
Об’єднує поему «Слово о полку Ігоревім» з народною поезією і вживання характерних засобів образності. А саме: постійних епітетів, гіпербол, паралеллизмов, символів. Особливо характерні для твору розгорнуті порівняння. Битва порівнюється з бенкетом, з роботою в полі. Або ж з процесів землеробства – оранкою і засіванням.
Дуже цікаві порівняння скрипу візників з криком лебедів. А військо русичів – зграя соколина – протиставляється галкам. Кончак біжить, як сірий вовк.
Характерна тавтологія, тобто вживання слів спільнокореневі: труби сурмлять.
Яскраво використана гіперболізація битви русичів з половцями. Дружина і князі билися як казкові богатирі. Простежуються в тексті поеми і повтори і анафора.
Символічним чином зозулі автор поеми зобразив печаль дружини Ярославни. І всіх дружин русичів. Плач самої княгині нагадує народні плачі. А ворон виступає символом смерті.
Поема «Слово о полку Ігоревім» написана в прозі, але окремі найбільш емоційні епізоди немов ритмизованные.
Таким чином, поема «Слово о полку Ігоревім» – геніальний пам’ятка духовної культури Київської Русі.
