Термін “інклюзивна освіта” походить від французького слова inclusif, що перекладається як “включає в себе” і означає спільне навчання людей з особливими потребами та умовно здорових, тобто, не мають обмежень за станом здоров’я. В цьому випадку процес отримання освіти організовується таким чином, щоб люди, несхожі між собою, що володіють інтелектуальними, фізичними, психічними особливостями, отримували необхідні знання та навички разом зі своїми однолітками, у яких немає особливих потреб.
Є у інклюзивної освіти і плюси, і мінуси. Обстановка і інструментарій повинні бути адаптовані до особливим дітям, а інші учні і вчителі повинні розуміти і приймати індивідуальні потреби кожної дитини.
Особи з особливими потребами
До категорії осіб з особливими потребами включаються люди з інвалідністю або такими захворюваннями, які інвалідністю не рахуються, але не дозволяють отримати загальну освіту у звичайній школі, не оснащеної спеціальним інвентарем. Наприклад, діти з вадами зору мають бути забезпечені аудиоучебниками.
Принципи інклюзивної освіти
Навчання в загальноосвітній середній школі розрахований на стандартний рівень інтелектуального та фізичного здоров’я учнів. Ті, хто не вписується в рамки стандартів, змушені навчатися в спеціалізованих школах. З цієї причини люди з особливими потребами є відособлені, менш конкурентоздатні в подальшому житті. Хоча є у інклюзивної освіти і мінуси, його плюси очевидні: спільне навчання дозволяє особливим дітям отримати шкільний атестат, а в майбутньому – оволодіти якоюсь професією та інтегруватися в суспільство.
Принципи інклюзії такі:
- цінний кожна людина, незалежно від здібностей і фізичних можливостей;
- побудова якісних взаємовідносин між дитиною з особливими потребами, викладачами та іншими учнями допоможуть отримати справжню освіту;
- спільне навчання відкриває дорогу до толерантному суспільству, де люди з особливими потребами мають рівні права з іншими.
Переваги інклюзивної освіти
Як і у інших форм навчання, інклюзивної освіти переваги і недоліки. До переваг такого типу навчання відносяться:
- Взаємодію з широким колом людей, в тому числі з тими, у кого немає обмежень за станом здоров’я, тобто звичайними людьми. До появи інклюзивної освіти можливість такого спілкування у людей з особливими потребами практично відсутня. У більшої частини людей з різними відхиленнями коло спілкування був обмежений найближчими родичами та іншими відвідувачами центрів реабілітації.
- Можливість інтеграції в суспільство нарівні з іншими дітьми. Люди з особливими потребами можуть відвідувати культурні заходи, наприклад, виставки, музеї, вистави в театрі. Однак для них повинна бути обладнана так звана доступна безбар’єрне середовище, адаптована до їх потреб.
- Отримання корекційного, психологічного, соціального супроводу в період навчання і подальшого життя. Такий супровід надають викладачі, спеціально навчені для викладання з інклюзивного типу.
- Розвиток навичок комунікації та соціалізації. Взаємодія із суспільством відбувається з допомогою тьютера: посередника між людиною з особливими потребами та людьми, які не мають таких. На всіх етапах освіти особливого учня супроводжує тьютер.
Недоліки
Зважуючи всі “за” і “проти” інклюзивного навчання, необхідно врахувати і недоліки такого типу освіти. До мінусів відносяться:
- Відсутність кваліфікованого персоналу – вихователів, вчителів, психологів, дефектологів, логопедів, навчених для супроводу дітей з особливими потребами.
- Викладацький персонал часто ставиться поблажливо до учнів з особливими потребами, тому оцінка їх знань виявляється необ’єктивною.
- Загальнодержавний навчальний план часто не дозволяє деяким учням продовжувати освіту з певного етапу.
- Батьки дітей, які потребують інклюзивну освіту, часто не володіють достатнім обсягом інформації. В результаті діти отримують лише середню освіту та не мають можливості продовжити навчання.
- Не тільки інклюзивна, але і звичайна шкільна освіта потребує підвищення якості навчання.
Плюси і мінуси інклюзивної освіти в таблиці
| Переваги | Недоліки |
| Рівні права для всіх учнів, незалежно від їх здібностей і можливостей | Відсутність матеріально-технічної бази для впровадження інклюзії |
| Індивідуальна допомога тьютера в процесі навчання | Відсутність підготовлених педагогів, психологів та інших спеціалістів, необхідних дітям з особливими потребами |
| Отримання соціальних та комунікативних навичок дітьми з особливими потребами | Стандартна програма навчання не підходить деяким дітям з особливими потребами, тому вимагає доопрацювання і модернізації |
| Отримання якісної освіти, а в подальшому – можливість навчатися у вузі, освоїти професію, стати повноправним і незалежним членом товариства | Педагоги необ’єктивно оцінюють знання дітей з особливими потребами, тому оцінка знань часто не відповідає дійсності |
| Звичайні діти отримують можливість розвинути такі людські якості, як емпатія, терпіння, толерантність | Непривітне, а часто і вороже ставлення до інвалідів з боку здорових дітей та їх батьків |
Особливості
Спільне навчання здорових дітей і тих, що мають особливі освітні потреби, необхідно для того, щоб забезпечити соціальну адаптацію останніх. Дошкільна освіта інклюзивного характеру дозволяє виховати толерантність до людей з інвалідністю, так як малюки ще не мають ворожих упереджень проти однолітків, що народилися не такими, як всі. Світовий досвід підтверджує, що дошкільники, які навчаються у спільних групах, демонструють більш високі результати. Це відноситься і до здорових дітей, і до тих, що мають особливі потреби.
Хоча очевидні плюси інклюзивної освіти в школі, мінуси значні і поки що труднопреодолимы. Відсутність фінансової бази для придбання потрібного обладнання, перепланування освітніх приміщень, підготовки вчителів та психологів роблять такий тип навчання практично неможливим. Проте, з кожним роком ситуація хоч і не дуже швидко, але поліпшується.
Проблеми
Виділяючи основні плюси і мінуси інклюзивної освіти, необхідно зупинитися на проблемах. Хоча світовий досвід такого навчання не виявив негативних наслідків ні для учнів з особливими потребами, ні для їхніх однокласників, у вітчизняних реаліях є ряд об’єктивний і суб’єктивних перешкод для повноцінного впровадження інклюзії.
- По-перше, педагоги, які звикли до традиційних методів навчання, не готові міняти свої принципи.
- По-друге, консервативно налаштовані батьки здорових дітей часто виступають проти того, щоб разом з їх дитиною навчалися діти з інвалідністю.
- По-третє, фінансовий питання стоїть надзвичайно гостро: більшість шкіл не мають відповідного обладнання і не мають коштів, щоб придбати потрібні матеріали, як навчальні, так і побутові.
На державному рівні відсутні правові та економічні норми, які необхідні для впровадження інклюзивної освіти. Про плюси і мінуси такого способу навчання чиновникам відомо, напрямок вважається пріоритетним, проте на практиці поки труднореализуемо.
Етапи навчання
Незважаючи на мінуси, плюсів у інклюзивної освіти значно більше. Така система навчання включає в себе дитячі садки та інші заклади для дошкільнят, середні школи, а також середню професійну та вищу фахову освіту. Основне завдання інклюзії – створити безбар’єрне середовище для людей з обмеженими можливостями.
