«Полтава» Олександра Сергійовича Пушкіна, створена в 1828 році, описує найважливіші події епохи правління Петра I, які зіграли значну роль в історії Росії. Автор у цьому творі достовірно розповів про великі подвиги народу, який захищав свою батьківщину під Полтавою у 1709 році.
В основі поеми лежать історичні події. В кінці XVI століття Російська Держава виявилося відрізаним від виходу в Балтійське море в результаті захоплення Швецією споконвічно російських земель на узбережжі Фінської затоки. Це стало причиною зупинки розвитку країни в плані економіки і культури, а також розв’язало тривалу війну зі Швецією, яка на той момент була дуже сильним у військовому відношенні суперником з величезною і чудово навчену армією. Командував шведськими вояками Карл XII, молодий, войовничий, невтомний король, що володів неабияким талантом воєначальника і прославився як «непереможний». Олександр Сергійович Пушкін перебільшує мужність і заповзятливість полководця у своєму творі, роблячи його образ більш поетичним.
Почалася Велика Північна війна. Армія російських бійців зазнала поразки в битві під Нарвою. Але Петро не відступив і з ще більшим завзяттям почав створювати нову армію. Його енергійність і наполегливість змусили всіх приймати участь в обороні країни. Петро ж, приймаючи швидкі і непередбачувані рішення, в короткий термін утворив нову армію, озброївши її, удосконаливши артилерію і давши нові знання командирам. Це допомогло завдати ворогам перша поразка.
Однак у 1708 році не звик терпіти поразки Карл вирішив перейти в жорстоке і безкомпромісне наступ. Він вторгся в Російське держава з Польщі і пройшов по Смоленській дорозі в Москву, але був змушений повернути в бік України, відкинутий наполегливим опором російської армії. На Україні правителя чекав таємний союзник – гетьман Мазепа, до якого і сам Петро I ставився з великою довірою, незважаючи на численні доноси. Мазепа ж вичікував слушної нагоди, щоб напасти на Петра, тому він хотів приєднатися до Карла XII, але народ не пішов за ним, і зрадник привів з собою лише невеликий загін козаків.
Навесні 1709 року Карл XII зі своєю дружиною взяв в облогу Полтави. Незабаром прибуло і російське військо. Карл, поранений в ногу напередодні битви, був змушений відмовитися від прямого керівництва своїм військом. Він тільки міг морально підтримувати своїх бійців, перебуваючи на поле бою на ношах. Його ж противник, Петро I, розробивши план, особисто керував боєм. Союзниками Петра були Рєпін, Брюс, фельдмаршал Шереметєв і улюбленець правителя – А. Д. Меншиков.
Олександр Сергійович Пушкін дуже точно описав хід Полтавської битви. Шведи почали стрімко атакувати росіян, витративши майже всі свої сили, але були відкинуті назад шаленим вогнем артилерії супротивників. Частина шведських військ разом зі своїм генералом Розеном відступила, сховавшись у лісі. Інша частина була узята в полон військами Меншикова. Росіяни задавили шведів стрімкою контратакою, якою керував Петро I, який з’являвся в самих небезпечних місцях битви. Вони кинулися тікати, підганяли російським військом.
Полтавська битва зіграла велику роль у розвитку Російської держави. За допомогою цієї перемоги Росія домоглася міжнародного впливу і забезпечила успіх всієї реформаторської діяльності Петра I.
Карл XII, ледь не потрапивши в полон, з жалюгідною жменькою своїх воїнів і Мазепою, ледве переправились через Дніпро і втекли в Туреччину. Вони сховалися в невеликому містечку. Мазепа незабаром помер. Проте Карл не хотів залишати свої войовничі плани, намагаючись схилити турків на війну з Російською державою. Турки, спочатку підтримують Карла, уклали мир з Росією в 1711 році і запропонували Карлу піти. Правитель відмовився, він вирішив, що зможе чинити опір туркам разом зі своїм невеликим загоном. Його ідея зазнала фіаско, шведські солдати швидко здалися, а Карлу довелося кинути шпагу.
У 1715 році пошарпаний битвами правитель повернувся на батьківщину, але там він прожив недовго, був убитий у бою з норвежцями.
Таким чином, А. С. Пушкін відобразив у своєму творі «Полтава» один з епізодів війни, що стала довголітньої. Письменник оспівав подвиги народу, який захищав свою батьківщину у Полтавській битві в 1709 році. Пушкін зумів показати війну не тільки з політичної сторони, але і з боку окремої особистості, зумів показати це як страшне подія у долі і життя людини.
Полтавську битву прийнято вважати одним з найбільш благополучних походів в роки правління Петра I. Олександр Сергійович у творі мотивував вчинки правителя виключно державними інтересами. Автор створив образ великого, зухвалого, сміливого, відважного полководця під час воєнних подій.
