Деякий час назад, в XX столітті, в Європі існувало держава Югославія. Своїм шляхом розвитку воно обрало соціалізм. Незважаючи на те, що президент Югославії за національністю був хорват, про нього шкодують і серби, македонці, чорногорці. Все тут було інакше, не так, як в інших країнах, які йшли по шляху, що в кінцевому результаті якого повинен був встановитися комунізм. Після розвалу Югославії у її жителів з’явилася т. н. титостальгия, що не пройшла і по сей день. Таке явище названо на честь лідера Югославії, не побоявся викликати невдоволення Сталіна, що викликало гнів не тільки на його голову, а й на всю країну.
Однак незважаючи на це, незламний хорват так і залишився керівником держави, яка керувала країною 35 років з 88 прожитих років свого життя. Діти і дружини Броза Тіто і, звичайно ж, він сам не раз ставали предметом інтересу для засобів масової інформації.
Ким же була ця людина, що створив на одвічно вируючих Балканах сильну соціалістичну країну, незабаром розпалася після його смерті?
Ранні роки
З самого початку з біографією Йосипа Броз Тіто не все просто. Народився він 7 травня 1892 в селі Кумровец, що знаходиться на північ від столиці Хорватії Загреба. Сім’я була багатодітною, і Йосип був сьомою дитиною. Крім того, сім’ю можна назвати інтернаціональною, як і всю Австро-Угорську імперію, частиною якої була родина майбутнього лідера. Його батько Франьо Броз був хорватом, а мати Марія Ярошек – словачкою, за віросповіданням обидва були католиками. Пізніше лідер Югославії Броз Тіто, змінив свою дату народження на 25 травня 1983 року. Чому він так зробив, невідомо. Є тільки припущення, що число пов’язано з німецької операцій «Россельшпрунг» («Хід конем»), підсумком якої має стати усунення лідера югославських комуністів.
Незважаючи на те, що сім’я була бідною, освіта все-таки майбутній президент, так як в Австро-Угорщині в той час початкова освіта вважалося обов’язковим. У школі він вчився добре, про що свідчать збережені записи в атестаті.
Після початкової школи хлопчикові відразу довелося працювати, а в 1907 році батько навіть спробував відправити його на заробітки до Америки, але через брак коштів довелося залишити цю спробу і пошукати інше місце для заробітку. Броз Тіто, лідер Югославії в майбутньому, надходить в учні слюсаря, куди пізніше прийшов і його брат Степан. Вчителем Тіто був чех Микола Карас, який і познайомив свого підопічного з вченням соціалістів. Йосип Броз Тіто переймається ідеями соціалізму і вже у 1910 році, переїхавши в Загреб, стає членом Соціал-демократичної партії Хорватії і Славонії.
Молодість
Починаючи з 1911 року Йосип змінив багато місць роботи. Він працював у Загребі на велосипедної фабриці, в Мангеймі на автомобільній фабриці Бенц, у Відні на заводах Гридля, у Вінер-Нойштадті на заводах Даймлера. За цей час, крім професійних навичок, він розвивався ще і в інших напрямках: навчився танцювати, фехтувати, вивчив чеську і німецьку мови. Але в 1913 році такий сприятливий час саморозвитку Тіто закінчилося, він досяг 21 року і, за законами Австро-Угорської імперії, повинен іти на військову службу. Службу довелося нести спочатку у Відні, в імператорському полку, але на підставі рапорту про переведення майбутнього маршала перевели в Загреб.
Нічого дивного в тому, що хорват за національністю Йосип Броз Тіто попросився служити серед земляків. Там він показав себе з позитивного боку і був направлений для навчання в школу молодшого офіцерського складу. Ще придбані до армії навички фехтування дуже придалися: удосконаливши їх в армії, став вважатися одним з кращих фехтувальників полку.
У біографії Тіто є епізод, учасником якого став член королівської сім’ї. У частині проходили змагання, за підсумками яких Йосип був нагороджений срібною медаллю. Нагородження проводив особисто ерцгерцог Йосип Фердинанд. Складно передати всі емоції, які переповнювали в ту мить Броза Тіто – президента Югославії в майбутньому.
Ось я, робітник, син безземельного селянина, чий єдиний капітал — це руки і професія, а приймаю привітання від ерцгерцога, — згадував Тіто. — Я, звичайний солдат, якого потискував руку член імператорської сім’ї!
Покладається нагороди відпустку Йосип Броз не встиг відгуляти – пролунав постріл у Сараєво, який вбив не просто спадкоємця престолу Австро-Угорщини, але і пронизав мільйони людських доль, зруйнувавши імперії і створивши республіки.
Перша світова війна
Військове з’єднання, де проходив службу Йосип Броз, знаходилося на сербському фронті до кінця першого року війни, але вже в січні 1915 року було переведено на російський фронт.
25 березня, в результаті важкого поранення в бою при Миткеу юнак потрапив у полон. Поранення було дуже важким, майже 13 місяців він провів у госпіталі в Свияжске, недалеко від Казані. Стан його був таким важким, що лікарі не сподівалися на те, що він виживе. Але хорват виявився стійким, організм переборов всі і, як тільки дозволили сили, Йосип Броз Тіто почав вивчати російську мову. Незабаром після одужання його переводять в Алатир, а до початку 1917 року в Кунгур, де його й застала звістка про Лютневу революцію.
Знаходиться в гущі робітників, активно вивчають праці, що повернувся з еміграції Леніна, Броз приймає рішення податися в Петроград. Він причаївся в товарному складі, серед вантажу, і, вже через кілька днів був у столиці, встигнувши до найбільш насиченим подій липня – демонстрацій проти Тимчасового уряду. Ставши глядачем такої події, Броз Тіто був натхнений і сповнився рішучості їхати на батьківщину, організовувати революцію. Ось що він говорив:
Я був натхнений силою і організованістю цих демонстрацій і побачив, яку силу представляє робочий клас…. Багато робітників було вбито. Тоді почалися масові арешти… Я кілька днів переховувався під мостами через Неву, а потім вирішив утекти на батьківщину. Я сказав собі: їду в Югославію робити революцію, їду додому.
Тіто і революція
Виступи більшовиків придушили, Ленін біг до Фінляндії і сховався в курені в Розливі. На вулицях йшли стихійні арешти. Намагаючись дістатися до батьківщини, майбутній лідер країни Броз Тіто добирається до Фінляндії, яка входила тоді до складу Росії, там його і знайшли поліцейські і переправили в Петропавловську фортецю. Звідти, дізнавшись що він австрійський військовополонений, хорвата повертають в Сибір, в Кунгур. Але в Єкатеринбурзі Йосип Броз Тіто самовільно змінює напрямок і біжить в Омськ, де у влади знаходилися більшовики. Там він звернувся до влади з проханням про російське громадянство і про вступ у партію РСДРП(б). Після настання білочехів Омськ ліг і знову доводиться бігти. На цей раз в киргизька аул, де він поступив на роботу до багатого киргизу.
Тим часом, у листопаді 1918 року, закінчилася Перша світова війна. Не стало Російської, Австро-Угорської та Німецької імперій. На їх місці з’явилися нові держави. Наприклад, Королівство сербів, хорватів і словенців. Всі ці події підштовхнули Йосипа Броз Тіто шукати контакту з югославськими більшовиками і в січні 1920 року він, після стількох років, повернувся на батьківщину.
Перша дружина
Ще до цих подій, в 1918 році, 25 річний Броз Тіто одружився на Пелагею (Поліні) Білоусовою. Перша дружина революціонера була молодша за нього, за деякими даними на момент 1918 року їй не було повних 15 років. Коли до влади в Омську прийшов Колчак, то нова влада не бажала визнавати цивільний шлюб і їм довелося обвінчатися в церкві, через 2 роки. При чому перший раз Йосип реєстрував шлюб не під своїм прізвищем, назвавшись Йосипом Брозовичем.
Прибувши на батьківщину, Йосип влаштувався працювати на млин, разом з Поліною вони чекали першого дитини, який помер невдовзі після народження. Така ж сумна доля спіткала і другу дитину. В подальшому померли 2-х і 3-річні дівчинка і хлопчик. Лише син Жарко, народився в 1924 році вижив.
Поліна Броз в 1927 році також вступила до комуністичної партії Югославії, відчувши на собі всі принади підпільної роботи. Притому, що особливої допомоги від чоловіка вона не зустрічала, дружина Йосипа Броз Тіто не дорікала його, розуміючи, на яку небезпеку той піддається і скільки складна життя партійного лідера. У 1928 році, практично одночасно з чоловіком, Поліна була арештована, але дуже скоро відпущена, т. к. досвідчений революціонер, як міг, вигороджував дружину і зміг переконати поліцію її непричетність до діяльності партії. Разом з дитиною Поліна оселилася у знайомих, які співчутливо ставилися до її положення і в міру сил підтримували. Їх допомога була до речі, свою маленьку зарплату вона практично всю витрачала на сина і на чоловіка. Незабаром Поліну разом з сином по таємним каналам югославські комуністи переправили в Радянську Росію.
Політичне життя
У Загребі 6 листопада 1928 року почався судовий процес у справі бомбометателей”, саме по ньому проходив майбутній президент Югославії в якості одного з п’яти обвинувачених. Отримавши за підсумком його п’ять років ув’язнення, Броз Тіто у в’язниці продовжив удосконалювати свої навички мовознавства і став вивчати есперанто та англійська мови, і крім того, політологію. Будував плани втечі. Але йому не пощастило, довелося відсидіти весь термін. Більш того, вийшовши з в’язниці після закінчення строку, він був заарештований за втечу в 1927 році.
Через кілька місяців Броз Тіто остаточно вийшов за ворота свого узилища і зміг повернуться до активної партійної діяльності. Вже 29 грудня 1934 року Йосипа направили в Москву. В лютому 1935 року, просуваючись з допомогою підроблених документів, якими насичена біографія Броз Тіто, майбутній лідер Югославії дістався до столиці Радянського Союзу.
Чим він займався кілька років у Москві, достеменно невідомо. Раніше вважалося, що Йосип складався від партії югославських комуністів при Комінтерні, але це не так. Просочилися відомості про те, що Броз Тіто співпрацював з радянською розвідкою, допомагаючи зібрати відомості про комуністичних лідерів за кордоном. Це було дуже небезпечний час, коли відразу після вбивства Кірова пішла повна репресії проти старих більшовиків, лідерів партії, заарештованих за звинуваченням у вбивстві. Серед жертв репресій були Зінов’єв, Каменєв, Бухарін, Троцький. Їм не вистачило ресурсів для боротьби зі Сталіним, чий авторитет з кожним днем набирав все більшої сили.
Але не тільки для партійної роботи використовував цей час Йосип. В 1936 році він розлучився з дружиною, висунувши в якості причини ймовірну зраду і поганий догляд за сином. Жодна із звинувачень Поліна не підтвердила, але з розлученням погодилася. Але на цьому роль Броза Тіто в її долі не закінчилася, так як саме минуле спорідненість з ним обійшлося їй двома арештами, реабілітована вона була лише в 1957 році, правда, права жити в Москві їй так і не повернули.
Друга світова війна
У жовтні 1936 року, в одному з московських Рагсів, Броз Тіто одружився вдруге. Він одружився з Люцией Бауер під ім’ям Фрідріха Вальтера. Раніше Люція була заміжня за одним з німецьких комуністів.
Через три дні молодий чоловік відправився на чергове завдання партії і більше вони не зустрілися. У зв’язку з переворотом встановилася влада Генерала Франко, і Тіто був направлений в Югославію для того, щоб мобілізувати бажаючих відправитися на війну з фашистським режимом.
Спільно з Милованом Джиласом, Едвардом Карделем і Олександром Ранковичем Йосип складає новий кістяк керівництва комуністичної партії Югославії. У результаті плідної роботи в 1938 році, Москва затвердила його як главу нового керівництва це югославської комуністичної партії.
5 квітня 1941 року між Радянським Союзом і Югославією був підписаний пакт про дружбу і ненапад. 6 квітня 1941 року, тобто на наступний день, гітлерівські війська напали на Югославію. Балканська країна знову опинилася втягнутою в Європейський конфлікт.
27 червня, на засіданні центрального комітету політбюро, було прийнято рішення про створення головного штабу для керівництва партизанським рухом. По всій країні створювалися загони, на чолі яких встав головний секретар ЦК КПЮ Йосип Броз Тіто. Завдяки такій організації і самовідданої діяльності партизан, німецькі війська так і не змогли взяти контроль над усією територією Югославії. Вони контролювали владу тільки у великих містах. Народна визвольна армія Югославії кінця 1943 року контролювала велику територію держави.
За час війни Броз Тіто показав себе не тільки грамотним керівником, але і хоробрим самовідданою партизаном. Під його командуванням загони не раз виходили з оточення, завдавали великих втрат німецьким сполук, в результаті В 1943 році було запропоновано присвоїти Йосипові Брозу звання Маршала Тіто в Югославії. На протязі існування всієї держави Югославія, він так і залишився єдиним маршалом в історії цієї країни.
Про успішну боротьбу проти загарбників говорить і такий факт у біографії Исифа Броза Тіто, як згадка в улюбленій газеті Гітлера — «Фелькнишер беобахтер». Нацисти звинуватили його у всіх смертних гріхах, правда, фотографію розмістили стару, ще з поліцейських архівів Загреба. Була оголошена нагорода за нього 100 000 марок.
У жовтні 1942 року Броз Тіто провів операцію, яка була вкрай небезпечна для його репутації комуніста. Він звернувся до німецького командування з пропозицією провести обмін полоненими. Серед цих полонених була його третя дружина Грета Хаас яка була вже кілька місяців тому заарештована але, завдяки імені і прізвища, яка була схожа на німецьку, нацисти не зрозуміли, ким вона була насправді. Дуже скоро, дізнавшись про подружню зраду Йосипа, Грета виїхала з загону.
Під час війни майбутній президент Броз Тіто показав себе з різних сторін, що іноді неприємних для керівних посередників з Москви, але він ніколи не розчаровував своїх партизанів, які на власному прикладі переконалися, що командир не кине їх, прикриваючись своїм високим званням генерального секретаря ЦК КПЮ. Прикладів тому було багато, і, до того ж, в історії Другої світової війни немає іншого такого рангу командувача згодом, як у Броза Тіто.
Біографія політика рясніє прикладами відповідальності не тільки перед людьми, але і перед тваринами. Приміром, позбувшись своєї собаки, він довго горював, а дізнавшись, що інтендант партизанського загону наказав пустити на забій корову, яка пройшла з загоном багато кілометрів, в гніві, знизив його у званні.
Визнання
Після поразки Італії у війні Югославський уряд, яке знаходилося в Лондоні, визнало Йосипа Броза Тіто верховним командувачем, англійці стали так само підтримувати Народну визвольну армію Югославії. 5 квітня 1945 року верховний головнокомандувач Югославії підписав угоду про тимчасове введення радянських військ для остаточного вигнання гітлерівських загарбників з країни. Перемога принесла Югославії і нову назву. Вона перетворилася в Демократичну Федеративну Республіку Югославія, де ключову роль грав прем’єр-міністр і міністр закордонних справ в особі Йосипа Броза Тіто.
Між СРСР і ДФРЮ встановилися самі дружні відносини, які можуть бути між повноцінними партнерами, тим несподіванішою був розлад у 1948 році. Тіто і Сталін не зійшлися в думці про необхідність Балканської конфедерації. Почалася антиюгославская компанія. В наступному році СРСР скасував Договір про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво з Югославією. Взагалі, в Радянському державі відбувається якась істерія, підсумком якої стало зближення ДФРЮ і західного блоку.
Післявоєнний період біографії Броза Тіто
ДФРЮ стала першою країною, яка йшла по соціалістичному шляху розвитку, де з’явився президент. Це трапилося в 1953 році. Йосип Броз Тіто, хорват за національністю, став президентом. Цю посаду він займав до своєї смерті в 1980 році. Звичайно ж, відносини між Радянським Союзом і Югославією були відновлені за Хрущова, який відвідав Броз Тіто в 1955 році, але на колишній рівень вони вже не повернулися. Президент Югославії досить незалежно ставився до проведеної СРСР політику щодо інших країн, успішно протистояв тиску СРСР на КПЮ. Під його керівництвом побудували соціалізм по особливому, югославським зразком, так званого ДДД (децентралізація, дебюрократизація, демократизація). І вперше в історії комуністична партія заявила, що відмовляється від вказівної ролі і буде впливати на політику лише з допомогою своїх моральних якостей.
Югославія не переставала дивувати. Хорват за національністю, Броз Тіто, чоловік, який колись закінчив лише початкову школу і всі подальші знання здобував сам, стає одним з лідерів в Русі неприєднання. Завдяки проведеної економічної політики, рівень життя югославів був надзвичайно високий, порівняно з іншими жителями Європи.
Особисте життя лідера країни не піддавалася розголосу. Тому, якщо хтось і звернув увагу, вважав за краще промовчати – а куди поділася перша леді держави, дружина президента, Йованка Тіто? Її звинуватили у змові з метою перевороту і в шпигунстві на користь СРСР. Але фізичної розправи не було. Йованку просто посадили на домашній арешт в будинку в Белграді, звідки вона змогла вийти тільки в 2000 році.
Останні роки життя
Здоров’я президента Югославії не раз давало збої. У 1970-х роках у нього виявили діабет, він переніс інфаркт, почалися проблеми з печінкою, виявилася закупорка судин на нозі. Лише останнє змусило його серйозно задуматися про здоров’я і погодитися на госпіталізацію. На тлі наростаючої у суспільстві тривогу про передбачуване вторгнення СРСР в Белград, керівники країни приховували від населення істинне положення справ про здоров’я Тіто, самі не очікуючи того, наскільки запущена хвороба у президента.
У січні 1980 року лікарі змушені були ампутувати йому ногу. Югослави були щиро стурбовані його здоров’ям, нескінченним потоком від усіх країв країни йому йшли листи зі словами підтримки. Писали дорослі і діти, всі сподівалися на те, що Броз Тіто скоро повернеться в лад.
Але нічого не допомагало. Здоров’я, істотно підірвана не тільки минулими стражданнями, але і щодня выкуриваемыми кількома пачками сигарет, ніяк не йшло на поправку. Почалося запалення легенів, жовтяниця, печінка відмовляла. За деякими відомостями, Броз Тіто впав у кому ще 14 лютого. А 4 травня, після невеликого поліпшення, стан здоров’я погіршився.
Йосип Броз Тіто помер. Країна була в шоці. Особливо це ілюструє епізод, який стався під час матчу між командами “Хайдук” і “Црвена звезда”. На 43 хвилині матч був зупинений і про смерть президента повідомили присутнім. Всі 50 тисяч осіб завмерли в шоці, футболісти обох команд, разом з суддями, обійнявшись в центрі поля, плакали, хто впав на газон, здригаючись від ридань. І серби, і хорвати з однаковою болем сприйняли звістку про смерть вождя. На похорон Йосипа Броза Тіто приїхало стільки політичних лідерів, скільки не збиралося навіть на засіданні ООН. Тут присутня навіть Маргарет Тетчер, як відомо, не особливо жалующая комуністів, Брежнєв і президент Італії Сантеньи поклали квіти, інші лідери прощалися так само емоційно, як і югослави. Ясір Арафат, притиснувши до гробу руку ридав, сльози котилися по обличчю і залізного Саддама Хуссейна. За словами західної преси, в Белграді перемогла “похоронна розрядка”. Документальні фільми про Брозе Тіто (“У горах Югославії”, “Тіто і я”, “Звільнення” та інші) добре передають настрій суспільства.
У 1990-х роках події в Югославії змусили здригнутися увесь світ. Пар черговий раз жертвою в політичних розборках, ця країна явила світу черговий Балканський криза.
«Тому, хто не знає, як добре жилося при Тіто, я вже нічим допомогти не зможу»,— сказав серб Раді Шербеджія, видатний актор.
Звичайно, як і у будь-якого політичного лідера, тим більше такого масштабу, у Тіто і донині велика армія супротивників, але і прихильників чимало, говорить про те, що президент Югославії прожив життя, гідну поваги. Біографію єдиного президента Югославії, яка давала б відповіді на всі питання, досі не написали. Пам’ять про нього зберігається і через багато десятиліть після його смерті: в резиденції Броза Тіто в Хорватії на острові Бріоні влаштований національний музей, де бажаючі можуть доторкнутися до життя соціалістичного президента.
