Останні роки життя
Здоров’я президента Югославії не раз давало збої. У 1970-х роках у нього виявили діабет, він переніс інфаркт, почалися проблеми з печінкою, виявилася закупорка судин на нозі. Лише останнє змусило його серйозно задуматися про здоров’я і погодитися на госпіталізацію. На тлі наростаючої у суспільстві тривогу про передбачуване вторгнення СРСР в Белград, керівники країни приховували від населення істинне положення справ про здоров’я Тіто, самі не очікуючи того, наскільки запущена хвороба у президента.
У січні 1980 року лікарі змушені були ампутувати йому ногу. Югослави були щиро стурбовані його здоров’ям, нескінченним потоком від усіх країв країни йому йшли листи зі словами підтримки. Писали дорослі і діти, всі сподівалися на те, що Броз Тіто скоро повернеться в лад.
Але нічого не допомагало. Здоров’я, істотно підірвана не тільки минулими стражданнями, але і щодня выкуриваемыми кількома пачками сигарет, ніяк не йшло на поправку. Почалося запалення легенів, жовтяниця, печінка відмовляла. За деякими відомостями, Броз Тіто впав у кому ще 14 лютого. А 4 травня, після невеликого поліпшення, стан здоров’я погіршився.
Йосип Броз Тіто помер. Країна була в шоці. Особливо це ілюструє епізод, який стався під час матчу між командами “Хайдук” і “Црвена звезда”. На 43 хвилині матч був зупинений і про смерть президента повідомили присутнім. Всі 50 тисяч осіб завмерли в шоці, футболісти обох команд, разом з суддями, обійнявшись в центрі поля, плакали, хто впав на газон, здригаючись від ридань. І серби, і хорвати з однаковою болем сприйняли звістку про смерть вождя. На похорон Йосипа Броза Тіто приїхало стільки політичних лідерів, скільки не збиралося навіть на засіданні ООН. Тут присутня навіть Маргарет Тетчер, як відомо, не особливо жалующая комуністів, Брежнєв і президент Італії Сантеньи поклали квіти, інші лідери прощалися так само емоційно, як і югослави. Ясір Арафат, притиснувши до гробу руку ридав, сльози котилися по обличчю і залізного Саддама Хуссейна. За словами західної преси, в Белграді перемогла “похоронна розрядка”. Документальні фільми про Брозе Тіто (“У горах Югославії”, “Тіто і я”, “Звільнення” та інші) добре передають настрій суспільства.
У 1990-х роках події в Югославії змусили здригнутися увесь світ. Пар черговий раз жертвою в політичних розборках, ця країна явила світу черговий Балканський криза.
«Тому, хто не знає, як добре жилося при Тіто, я вже нічим допомогти не зможу»,— сказав серб Раді Шербеджія, видатний актор.
Звичайно, як і у будь-якого політичного лідера, тим більше такого масштабу, у Тіто і донині велика армія супротивників, але і прихильників чимало, говорить про те, що президент Югославії прожив життя, гідну поваги. Біографію єдиного президента Югославії, яка давала б відповіді на всі питання, досі не написали. Пам’ять про нього зберігається і через багато десятиліть після його смерті: в резиденції Броза Тіто в Хорватії на острові Бріоні влаштований національний музей, де бажаючі можуть доторкнутися до життя соціалістичного президента.
