Молодість
Починаючи з 1911 року Йосип змінив багато місць роботи. Він працював у Загребі на велосипедної фабриці, в Мангеймі на автомобільній фабриці Бенц, у Відні на заводах Гридля, у Вінер-Нойштадті на заводах Даймлера. За цей час, крім професійних навичок, він розвивався ще і в інших напрямках: навчився танцювати, фехтувати, вивчив чеську і німецьку мови. Але в 1913 році такий сприятливий час саморозвитку Тіто закінчилося, він досяг 21 року і, за законами Австро-Угорської імперії, повинен іти на військову службу. Службу довелося нести спочатку у Відні, в імператорському полку, але на підставі рапорту про переведення майбутнього маршала перевели в Загреб.
Нічого дивного в тому, що хорват за національністю Йосип Броз Тіто попросився служити серед земляків. Там він показав себе з позитивного боку і був направлений для навчання в школу молодшого офіцерського складу. Ще придбані до армії навички фехтування дуже придалися: удосконаливши їх в армії, став вважатися одним з кращих фехтувальників полку.
У біографії Тіто є епізод, учасником якого став член королівської сім’ї. У частині проходили змагання, за підсумками яких Йосип був нагороджений срібною медаллю. Нагородження проводив особисто ерцгерцог Йосип Фердинанд. Складно передати всі емоції, які переповнювали в ту мить Броза Тіто – президента Югославії в майбутньому.
Ось я, робітник, син безземельного селянина, чий єдиний капітал — це руки і професія, а приймаю привітання від ерцгерцога, — згадував Тіто. — Я, звичайний солдат, якого потискував руку член імператорської сім’ї!
Покладається нагороди відпустку Йосип Броз не встиг відгуляти – пролунав постріл у Сараєво, який вбив не просто спадкоємця престолу Австро-Угорщини, але і пронизав мільйони людських доль, зруйнувавши імперії і створивши республіки.
