Кай один з головних героїв казки Андерсена “Снігова королева”. На початку він постає перед читачем добрим, чуйним хлопчиком, якого пов’язує міцна дружба з Гердою, дівчиськом живе по сусідству. Діти літні дні завжди проводили разом, насолоджуючись пахощами троянд. А взимку, коли все навколо було закуте льодом Кай прикладав монетку до скла і милувався крізь розмерзається отвір на літаючі сніжинки.
Важкі випробування доля готувала для хлопчика. З Каєм сталося нещастя. В його дитяче, наповнене любов’ю серце упивається осколок зачарованого дзеркала. Кай стає жертвою білої королеви, яку не так давно рішуче бажав посадити на пічку.
З цього моменту світ ніби перевертається для хлопчика. Кай стає жорстким і безжальним. Все, що до цього моменту було наповнене красою, тепер постає непоказним, негарного, потворного. Прекрасні троянди здаються звичайними кущами. Змінилося і його поведінку. З близькими і рідними людьми він став вести себе як запеклий хуліган: кривлявся передражнюючи бабусю, Герду і сусідів. Така поведінка спричинило біду, роблячи все наперекір бабусі, одного разу він прив’язав свої санки до чужих великим саням, які відвезли його далеко від дому.
Це були прокази снігової королеви, вона зачарувала Кая своїми крижаними обіймами і поцілунками. Кай став бачити в холодному образі королеви, принадність красивої дівчини. Він зовсім забув свою близьку подругу Герду, рідну бабусю і все те, що пов’язувало його з минулого безтурботним життям. Живучи в крижаному палаці Кай, підкоряючись королеві, наполегливо намагався викласти шматочками льоду слово “вічність”, за це йому обіцяли подарувати світ і пару ковзанів. Перебуваючи постійно в крижаній холоднечі і лютому морозі, Кай розучився цінувати все живе, його флек бездушний образ королеви. Він втратив вищі почуття жалю та прояви жалю. Його, колись гаряче серце тепер перетворився на шматок льоду.
Повернутися до життя йому допомогли теплі сльози Герди, яка довго намагалася його розшукати. Краплі сліз розтопили холодне серце. Йому вдалося пригадати все, що було в його рідному домі. Любов Герди допомогла йому подолати чари зла і Кай знову став усміхненим, доброзичливим хлопчиськом.
Твір Образ Кая
«Снігова королева» – казка Р. Х. Андерсена про зворушливою дитячою дружбу. Ніжні узи прихильності об’єднували хлопчика і дівчинку. Звали їх Кай і Герда. Життя дітей протікало серед чудових троянд, горохових гірлянд, в атмосфері добра і взаємної турботи. Взимку ж вони любили спостерігати за сніжинками, що нагадували білих бджілок.
Нелегкі випробування пройшла любов. З Каєм трапилася біда. Не випадково, що саме хлопчик став жертвою білої пані. Хоча він був добрим і допитливим, його загроза посадити Снігову королеву на піч прозвучала надто самовпевнено і хвалькувато. Можливо, саме тому в його серце потрапив чарівний уламок дзеркала, яке змайстрував «злющий» троль. Світ перевернувся в очах героя. Кай стало бездушним, егоїстичним. Все, що раніше здавалося прекрасним, він називав тепер гидким, кривим, потворним. Троянди стали здаватися йому огидними. Добрий хлопчик став грубим. Змінилися його розваги: він почав висміювати і передражнювати бабусю і потім всіх своїх сусідів. Він помічав всі їх дивацтва і недоліки. Це призвело до біди. Кай зухвало повів себе, прив’язавши свої санки до великих білим саням, які і забрали його далеко від рідного дому. Переляканий хлопчик не зміг навіть прочитати молитву. Але все змінилося після двох пронзающих наскрізь холодом поцілунків.
Холодна краса Снігової королеви підкорила хлопчика, здалася досконалою. Йому здалося, що «чарівного» особи не буває. Він забув усе, чим жив раніше: Герду, і бабусю, троянди, за якими колись любив спостерігати, книги, в яких діти розглядали картинки…
Йому хотілося отримати в подарунок весь світ і нові ковзани, бо в крижаному палаці наполегливо намагався викласти з крижинок слово «Вічність». Живучи там, Кай захоплювався мертвою, млявою красою. Він втратив здатність жаліти, співчувати, не відчував холоду. Його серце перетворилося на шматок льоду. В нього заціпеніли всі почуття. Зовні він був «нерухомий і блідий, немов неживий». Але цих змін він не усвідомлював. Прозріння настало, коли сльози Герди розтопили його серце. Він згадав все, що раніше було рідним. Нахабний, розпещений хлопчисько расколдован і зовсім змінився. Злі чари переможені самовідданою любов’ю Герди. Кай знову став добрим і щирим другом, яким читач його зустрів на перших сторінках казки. Він змінився зовні: став «бадьорим і здоровим» знову.
Пройшовши через випробування, подорослішавши, Кай і Герда повертаються додому. Читач разом з маленькою разбойницей вірить, що «бігати на край світу» заради Кая, тобто заради любові і дружби, – варто!
