Твір по картині Попкова Осінні дощі Пушкін (опис)

Сочинение по картине Попкова Осенние дожди Пушкин (описание)

Попков – Осінні дощі

На картині «Осінні дощі. Пушкін» відомого російського живописця Попкова Віктора Юхимовича неповторний пейзаж руської землі, яка готується віддати свої яскраві фарби під покрив довгого зимового сну. Неповторна атмосфера осіннього дня, змушує до глибини душі проникнути і відчути вологий осінній повітря, почути шелест листя на деревах.

На ганку будівлі, вдихаючи свіжий осінній вітерець, стоїть молодий чоловік у чорному фраку. Вигляд його нагадує мені А. С. Пушкіна. Закривши очі, він ніби бере на себе потоки прохолодного вітру, а може бути в цей момент до нього прийшло натхнення і він готовий сісти за перо. Адже осінь – це його найулюбленіша пора року, коли він поринав у свої думки і готовий був творити без перепочинку. Осінь, хоч і похмура пора року, але вона надихала на створення шедеврів багатьох письменників.

На картині видно, що пройшов осінній дощ, і це не дивно, осінь любить покривати землю прохолодними краплями дощу і нагадувати про те, що наближається найхолодніша пора року. На ґанку лежать жовті листя, які приніс поривчастий вітер. Дерева ще повні фарб, вони не скинули своє листя. Дощ і вітер, хоч і допомагає листі невимушено кружляти над землею і плавно лягає на поверхню землі. Але дерева ще не готові віддати свій покров з яскравих фарб. Листя майорять на вітрі, неначе пензель художника наносить на полотно свіжий мазок фарби.

Вдалині видніються безкраї простори могутньої руської землі, неповторна атмосфера, яку передає автор картини, пробирає до глибини душі і змушує пишатися рідною землею.

В повітрі ширяє свіжий запах осіннього дощу, а підтвердженням тому є невелика калюжа на ганку, в якій відбивається безкрає затягнуте хмарами небо.

Дивіться також:  Основні теми казок Салтикова-Щедріна

Доповнює красивий пейзаж йде вниз тераса, з пишними барвистими деревами по обидві сторони і виднеющейся далеко річкою. Картина написана художником в Михайлівському (де знаходилася садиба А. С. Пушкіна) – це улюблене місце письменника. Тут він знаходив натхнення на свої шедеври. Попкову сподобалося це місце з перших моментів знайомства з ним, це місце стало співзвучно з його настроєм та ідеями. Він дуже давно знав Пушкіна, був знайомий з його творчістю і хотів передати ті почуття, які довелося йому пережити, на полотно.