Техніка проведення капілярної дефектоскопії
Найбільш складний і водночас відповідальний етап дефектоскопії, який можна розділити на окремі процедури:
- Заповнення порожнин пенетрантом. Після зачистки підготовлений розчин наноситься на робочу порожнину. Техніки нанесення можуть бути різними – від звичайного змочування пензликом до ультразвукового розпилення. Найчастіше для таких цілей використовується пульверизатор. Покриття формується плавно, без утворення напливів і пропусків. Як наголошує ДЕРЖСТАНДАРТ по капілярного методу контролю, для забезпечення високої проникаючої здатності температура поверхні повинна укладатися в діапазон +10…+50 °C. Температурний режим самого маркера залежить від його складу, але перевищення тих же +50 °C небажані.
- Коригування пенетранта. З допомогою дрантя або серветки необхідно видалити надлишки нанесеної рідини, при необхідності акуратно заповнюючи відсутній обсяг в зонах її розбіжності по тріщинах. Поверхні несплошностей при цьому не повинні контактувати з іншими об’єктами. Після цього робочі ділянки залишаються на просушку.
- Нанесення проявника. Також за допомогою розпилювачів або кистьового інструменту в 2-3 шару наноситься тонкий проявник білого кольору. Дана операція, як уже говорилося, потрібно для створення контрасту між зоною індикації і основою заготовки. Якщо капілярний контроль зварного з’єднання був правильно виконаний, то ширина утвореного маркерного сліду буде в кілька разів перевищувати фактичну ширину умовної тріщини шва, що дозволить без зусиль виявити і дрібні дефекти.
