Київське правління
Роки правління Ярослава Володимировича були сповнені військових протистоянь. У 1020 році рідний племінник князя Брячислав вторгся в Новгород, взявши багато полонених та здобичі. Дружина Ярослава наздогнала його на річці Судом недалеко від Пскова, де він зазнав поразки від князя, кинувши полонених і здобич, втік. У 1021 році Ярослав віддає йому в уділ міста Вітебськ і Усвят.
У 1023 р. на землі Київської Русі вторгся тмутараканський князь Мстислав, молодший брат Ярослава. Він під Листяним розбив військо Ярослава, захопивши все лівобережжя. У 1026 році, зібравши військо, Ярослав повертається до Києва, де укладає з братом договір, про те, що буде правити на правобережжі, а на лівобережжі буде належати Мстиславу.
У 1029 році разом з Мстиславом здійснили похід у Тмутаракань, де розгромили і вигнали ясів. У 1030 році, підкорив чудь на Балтиці і заклав місто Юр’їв (Тарту). У цьому ж році він ходив на місто Белз в Галичині і підкорив його.
У 1031 році до Ярослава біжить король Норвегії Гаральд III Суворий, який згодом стане його зятем, одружившись на дочці Єлизаветі.
У 1034 році Ярослав ставить Новгородським князем свого улюбленого сина Володимира. У 1036 рік приніс йому сумну звістку – раптово помер Мстислав. Стурбований можливістю оскаржити київські володіння останнім з братів – Судиславом, він укладає князя Пскова по наговору в темницю.
