Біографія Федора Михайловича Орлова
Федір Михайлович народився в селі в Білорусії.
Військову кар’єру розпочав з рядового в уланському полку, пізніше взяв участь у війні з Японією 1905 року. У званні унтер-офіцера брав участь у Першій світовій. А після 1917 року Орлов був відправлений на Кавказ для організації партизанських загонів.
У 1920 році отримує свій перший Орден Червоного Прапора (до цього вже мав безліч нагород і цінних подарунків, наприклад, золотий іменний портсигар).
Незважаючи на безліч поранень, він не залишав роботу. Був Федір Михайлович і командувачем Харківським військовим округом, і заступником начальника військової пропаганди. І тільки після інсульту був змушений покинути армію. З 1938 по 1941 рік Орлов – заступник начальника одного з відділів артилерійського заводу №1.
У похилому віці застала його Велика Вітчизняна війна. У 63 роки він добровільно з’явився в пункт мобілізації, де отримав відмову – вік уже не той. Але комдив Орлов не був би собою, якби змирився з таким станом справ. Шляхом довгих умовлянь і прохань його обманом записали в ополченці. Так і почався знову його військовий шлях – довелося знову починати з військових низів, адже записали його на посаді рядового.
За короткий термін він дослужився до командувача розвідувальним батальйоном народного ополчення. У боях під Єльнею Орлов був контужений, але залишився в строю, після чого взяв участь у формуванні 160-ї стрілецької дивізії, яку сам і очолив, ставши комдивом.
У 1942 році під Калугою в результаті авіанальоту отримав важке поранення, але менше ніж за півроку відновився і повернувся у стрій. Пішов з військової служби комдив Орлов лише в 1946 році в званні полковника.
Він мав безліч нагород: орденів, медалей і просто пам’ятних подарунків.
Помер комдив Орлов в січні 1954 року.
