Комунікативна культура: поняття, особливості, структура, функції
Ефект перемикання кодів нерозривно пов’язаний з комунікативною культурою мовця. Що означає це явище? Розглянемо поняття, особливості, структуру та функції комунікативної культури докладніше.
Комунікативна культура – це сукупність знань і навичок особистості, які забезпечують доброзичливе спілкування з іншими індивідами. Її структуру складають базові комунікативні навички – загальна грамотність, доступність мови для співрозмовника, адекватність вживання слів і виразів, доречність вибраного тону бесіди, контроль над психоемоційним станом.
Комунікативна культура є сполучною ланкою, компонентом усіх видів культур. Без неї просто неможливо ефективну взаємодію. Дитина починає осягати комунікативну культуру буквально з самого народження – з піснями і потешками, з першими віршами і пісеньками, копіюючи і калькируя тон, фрази і реакції близьких йому людей.
Людина в системі “комунікативна культура – індивід” є одночасно і реципієнтом, і донором. Формування комунікативної культури особистості передбачає:
- розвиток ряду психологічних і розумових властивостей;
- оволодіння засобами комунікації;
- формування соціальних установок;
- розвиток комунікативних умінь.
Таким чином можна зробити висновок, що до основної функції комунікативної культури відноситься формування мислення людини і пошук найбільш ефективних способів взаємодії з іншими людьми. Розвиток навичок ефективної комунікації дозволить відчувати себе впевнено в будь-якій компанії і в будь-яких умовах, а також навчитися впливати на розвиток ситуації у власних інтересах.
