Процес здійснення комунікації
Ми вже з’ясували, що комунікативна функція культури – це забезпечення безперешкодного спілкування між окремо взятими індивідами, а також між суспільством та індивідом.
Для комунікації люди використовують різноманітні види мов. Сюди відносяться не тільки природні, історично сформовані прислівники, але і всілякі види штучних мов – коди, математичні та фізичні формули, знаки і символи.
Всі штучні мови можна умовно розділити на дві великі групи. У першу входять створені для заміщення природного мови, і найяскравішим прикладом може служити есперанто, складений з слів латинського та грецького походження. Сюди відноситься також азбука Морзе і всілякі жестові системи.
До другої групи належать мови, створені для рішення різних завдань. Сюди в першу чергу відноситься мову математики і фізики, комп’ютерний мову кодування і різні алгоритми.
Процес комунікації можна умовно розділити на три частини:
- кодування інформації;
- передача інформації;
- розкодування повідомлення.
На всіх трьох етапах можлива втрата або спотворення відомостей. Чому це відбувається? Цілком очевидно, що комунікативна функція культури реалізується нерівномірно по всій земній кулі.
Різні природні умови, історична підоснова, культурологічні процеси формують абсолютно різні людські суспільства. У кожному з них розвивається абсолютно індивідуальний мову, перевести який на інші мови без втрати будь-якої частини інформації практично неможливо.
Цьому сприяє наявність так званих мовних лакун – відсутність у лексичній системі однієї мови поняття для позначення якогось явища чи предмета.
Це досить легко проілюструвати російським словом “рука”, для якого відсутнє відповідне визначення в англійській, де власне рука розділяється на дві складові – hand (рука від кисті до ліктя) і arm (рука від ліктя і вище).
Здавалося б, таке просте слово чи може створити суттєві проблеми в комунікації, але вивчають іноземну мову легко доведуть вам зворотнє. Як ви тримаєте дитину? На руках. Використовувати для цього hand або arm?
І якщо труднощі виникають у таких простих випадках, то що говорити про більш складних лакунах, коли не лише слово, але ціле явище або поняття відсутнє у мові-реципієнті або мові-джерелі?
Подібні мовні дилеми завдають великої шкоди комунікативної функції культури, але одночасно народжують цікаві явища на зразок перемикання кодів. Про це поговоримо далі.
