Велика Вітчизняна війна змусила Радянський Союз збільшити кількість дивізій для боротьби з ворогом. З липня 1941-го радянські війська оборонялися, але безуспішно, з кожним днем здаючи все більше позицій. У кожній дивізії або батальйону знайдеться трагічна історія.
Історія створення 20-ї армії
У перші місяці ВІЙНИ німецькі війська активно наступали на території Радянського Союзу і отримували регулярне підкріплення. Радянські ж війська були не готові до війни. Відсутність бойового досвіду, безграмотність командирів не дозволяли дати відсіч фашистам.
20-я армія була створена на самому початку війни на базі Воронежського військового округу. На той момент в неї входив механізований корпус, стрілецькі корпуси, танкова дивізія.
У липні 1941 року армію віддали в підпорядкування Західного фронту, який захищав територію Білорусії.
За перший рік війни складу армії планували розширити і зібрати всі її частини і з’єднання у околицях міста Хімки. Але в зв’язку з наступом німців на столицю 1941 року бійці 20-ї армії брали участь у битвах, не чекаючи підкріплення.
Армія другого формування була створена в грудні 1941 року, розформування її відбулося в квітні 1944 року.
Битви в роки ВВВ
У січні 1942 року до складу Українського фронту увійшла 20-я армія. Історія свідчить, що вона брала участь у Смоленськом бої. З 6 по 10 липня 1941 року армія зазнала поразки під Лепелем. Для її командування наступ німецьких загарбників стало несподіванкою, проти радянських військ були направлені танкові дивізії. Перемога в цій битві дозволила фашистам дійти до Смоленська за тиждень. В ході битви очолював 20-ю армію Лукін М. Ф. в званні генерал-лейтенанта.
У битві за Москву солдати цієї армії також брали участь. На цей раз очолював бойові з’єднання генерал-лейтенант Єршаков Ф. А. Під час В’яземській операції 20-я армія потрапила в оточення. Всього під час цієї операції в полоні у фашистів виявилося 688 тис. солдатів, вийти з оточення вдалося лише 85 тисяч.
Під час Московської битви важливу роль зіграла 20-я армія. 1941 рік запам’ятався її бійцям програними битвами. Проте вже 2 грудня вдалося відбити напад противника, а 3 і 5 грудня 1941 року армія завдала нищівного удару по загарбникам і почала відтискування його від столиці.
В ході битви за Москву вдалося зупинити наступ противника і зберегти основні сили. Це дозволило радянським військам перейти в контрнаступ.
Командири армії
Командування 20-ї армії під час битви за Москву змінювалося регулярно. Десять генералів змінило один одного.
Генерал-лейтенант М. Ф. Лукін потрапив у полон і був важко поранений. Після звільнення з полону йому повернули посаду командувача, що було не властиво для того часу.
Інший генерал, А. А. Власов, командував 20-ю армією теж потрапив у полон, де став співробітничати з фашистами. Обидва офіцери зустрілися в полоні, і Власов запропонував Лукину перейти на бік гітлерівців, але той відмовився.
Що спонукало Власова стати зрадником, історики не знають досі. Можливо, це була пропозиція стати знаменитим і багатим, отримувати допомогу після закінчення війни, а можливо, це були його нереалізовані амбіції в СРСР.
Інший генерал, Н. Е. Берзарин, відзначався рішучістю й безглуздям, піддаючи часом солдатів непотрібного ризику. Генерал також не уникнув поранення, його знайшли на полі бою закривавленого і без ознак життя. Було потрібно термінове переливання крові, врятувати життя командувача зголосився один з бійців. Н. Е. Берзаріна на посаді змінив А. Н. Єрмаков.
Після війни
Взявши участь в безлічі битв під час Великої Вітчизняної війни, 20-я армія отримала орден Червоного Прапора. Після закінчення війни вона була переведена в Німеччину, а після виводу радянських військ перейменована в 20-ю гвардійську загальновійськової.
З 1991 по 2007 рік розташування 20-ї армії було у Воронежі. Пізніше її перевели в Новгородську область, але у 2015 році війська повернулися в Воронезьку область.
