Варіант 2
Над романом «Євгеній Онєгін» Пушкін працював цілих вісім років. У листах В’яземському Олександр Сергійович з часткою іронією повідомляє, що написання звичайного роману в прозі і написання роману у віршах – диявольська різниця. Цей роман написаний в непростий для Пушкіна час – це твір символізує своєрідний перехід від романтизму в творчості великого письменника до реалізму.
«Євгеній Онєгін» був дуже читається твором в той час. Відгуки про нього були дуже своєрідними – роман сварилися й хвалили, на твір обрушився шквал критики, проте всі сучасники Пушкіна їм зачитувалися. У суспільстві обговорювали літературних героїв з «Євгенія Онєгіна» і сперечалися над трактуванням образів персонажів.
Сам головний герой читачам представлявся по-різному. Дехто не бачив в образі Євгенія Онєгіна нічого видатного. Наприклад, Булгарін заявив, що людей, подібних Онєгіну, він у Петербурзі зустрічав «пачками». Не кожен з критиків міг повністю перейнятися духом роману того часу і оцінити літературну знахідку А. С. Пушкіна, а також вникнути в особливості написання цього літературного твору. Пушкін писав цей твір з навмисною недбалістю, викликала не подив, а осуд деяких критиків. Деякі з критиків і літераторів, приміром, Польовий і Міцкевич, тут же викрили Пушкіна в «байронизме» і віднесли роман до «літературної capriccio» – жартівливій поемі. Бєлінський ж вважав роман сучасної трагедією і назвав його сумним твором.
Значення роману «Євгеній Онєгін» відкривалося читачеві поступово. Кожне нове покоління, на відміну від сучасників Пушкіна, бачили в образі головного героя все нові і нові грані його характеру. Для історії літературних типів і для історії світової літератури роман «Євгеній Онєгін» має грандіозне значення. У ньому відкривається завіса для наших сучасників і вони можуть хоча б частково зрозуміти світогляд самого великого поета, вивчивши в деталях характеристику героїв роману і проаналізувавши їх дії. У романі «Євгеній Онєгін» можна побачити відображення життя окремої епохи, – пише у своїй статті Н. В. Іванов-Розумник в 1909 році.
І. в. Киреєвський характеризував головного героя однойменного твору, як «істота звичайне і зовсім незначна». Однак характер Тетяни був удостоєний похвали Киреєвського і названий кращим створенням поета.
Пушкін при написанні роману «Євгеній Онєгін» використав літературний прийом, не дуже зрозумілий для його сучасників. Описи і діалоги критики того часу порахували занадто простими і «народними», чи не межують з примітивними оборотами. Навмисна легкість і недбалість викладу в романі і змішування поетом літературних слів з народними викликали праведний гнів серед його сучасників. Проте всі сучасники зачитувалися «Євгенієм Онєгіним» і герої цього твору нікого не залишали байдужими спостерігачами всіх пристрастей, описаних у романі.
Цей факт доводить майстерність великого письменника здатність викликати у читача співпереживання героям свого роману. Образи Онєгіна і Тетяни не залишили без гами емоцій як сучасників Пушкіна, так і читачів різних епох, в тому числі, і в наші дні.
