Детальніше про Куликовську битву
Довгий час перебували руські князівства під владою Золотої Орди. Сталося це через їх розрізненість, міжусобиць в той час, коли монголи почали зазіхати на Русь. Але, на початку 15 століття сила і вплив загарбників почали слабшати. А Московські землі набирали міць. На князівстві перебував там Дмитро Іванович. Надалі, отримає він прізвисько Донськой, за здобуту перемогу над монголами на Куликовому полі, поблизу Дніпра, в 1380 році.
Князь Дмитро відмовився від виплати данини, коли монголи хотіли збільшити її в розмірах. Податок з підкорених земель збирали тоді монгольські намісники – баскаки. Вони і донесли своєму правителю про відмову у виплаті. Монгольський хан Мамай, дізнавшись про непокору московського князя, рушив на руські землі зі своїм військом. Дмитро, дізнавшись про це став збирати рать, щоб дати відсіч загарбникам. Князь звернувся до іншим руським князівствам, закликаючи виступити разом з ним проти Орди. Проте ж, відгукнулися на його заклик не багато. Взяли участь у цій битві князівства Смоленське і Володимирське. Решта, хто промовчали, а хто і зовсім виступив на ворожій стороні.
Завітав до початку битви Дмитро і преподобного Сергія Радонезького, просячи у нього поради і благословення. І святий благословив князя і російське військо на бій.
Мамаєве військо значно переважало російське по чисельності. Входили в нього не тільки ординці. Було там і багато найманців, у тому числі і з руських земель. Билися на його боці литовські, осетинські воїни.
Дмитро підійшов до битви хитромудро. 7 вересня були розподілені полиці. Позаду передового князь виставив піхоту, а по ліву і праву сторони йшли кінні полки. І ще, вдався він до однієї хитрості. Був захований у лісі засадний полк, який і допоміг здобути перемогу.
Вночі військо перебралося на праве узбережжі Дону. Мости за собою вони спалили.
А на світанку наступного дня зустрілися противники на знаменитому поле, що знаходиться біля устя річок Дона і Непрявды.
Збереглися літописні свідчення про попередньому поєдинку двох найсильніших воїнів обох сторін. Від російського війська виступив Пересвет, а від ординського – Челубей. Проте, нічия сила не переважила. Обидва воїна виявилися рівні один одному і, завдавши один іншому смертельні рани, обидва замертво впали.
І після цього поєдинку зійшлися в бою російська рать і ординська. Перевага була на боці супротивника. У російській армії налічувалося близько 10 тисяч воїнів, хоча за літописними свідченнями – набагато більше. До більш меншій сумі прийшли історики, котрі вважають що така кількість народу не помістилося на досить невеликій території. У будь-якому випадку, противник перевищував своєю чисельністю. Але, в самий важкий момент для російського воїнства на допомогу прийшов запасний полк. Він несподівано з’явився з лісу. Монголи, подумавши, що прийшла на підмогу російською ще велика їх сила, злякалися і втекли з поля бою. Сам князь московський отримав поранення в бою. Бій тривав недовго – кілька годин, проте багато народу полягло.
Перемога в битві на Куликовському полі залишилася за російським військом. Воно не було вирішальним. Після нього протрималося ярмо на Русі ще ціле століття. Бій це було показовим. Дмитро Донський дав зрозуміти, що зовсім не всесильна і непереможна Золота Орда, що можна повалити її владу. Однак, об’єднатися проти неї потрібно всім руським землям, що в єднанні-сила, а не в розрізненості.
Щодо деяких даних про цьому бої ведуться суперечки серед учених, многая інформація про нього під питанням. І стосується це не тільки чисельності армій. Під сумнівом стоїть сама місце битви. І вигадкою літописця вважають деякі поєдинок Пересвіту з Челубея.
