Одним з другорядних персонажів твору є літній чернець Пімен, що живе в келії Чудово монастиря, розташованого в Москві.
Пімен представляється поетом в образі літописця, що описує найважливіші події, що відбувалися в країні. Чернець зображений у вигляді поседелого старця в суворій рясі з високим чолом смиренного, величавого вигляду, що нагадує дяка, що відрізняється смиренною, лагідною вдачею. В образі Пимена відзначаються поєднуються між собою риси дитинства і мудрості, наділені певним творчим талантом.
Бурхлива молодість Пимена проходить у бурхливому веселощі й радості при царському дворі, де хлопець встигає насолодитися принадами життя, навіть беручи участь у бойових сутичках. Однак відчуває довгоочікуване блаженство Пімен лише прийнявши чернечий обітницю, розуміючи всю дріб’язковість мирської марноти життя.
За своє довге життя Пімен є безпосереднім учасником багатьох історичних подій в Росії, заставши період правління царя Івана Грозного, ставши мимовільним свідком вбивства молодого царевича Дмитра в Угличі і звинувачення Бориса Годунова в замаху на життя царевича, беручи участь у битвах під казанскими вежами і відбиваючи напад литовців під час Шуйського битви.
Поет характеризує Пимена як небайдужу людину, що добре розуміє наслідки злих, підступних вчинків і вважає благо як найбільшого людського щастя. Він негативно ставиться до Борису Годунову, стверджуючи, що його сходження на царський престол є діянням, вчиненим проти божої і народної волі людиною, переступили через вбивство. Відображаючи в літописі трагічні події, Пімен намагається описати їх максимально правдиво і стримано.
Основа блаженства для Пимена лежить у вірній службі божественного начала, розмірковуючи про вічний мир і зосереджено виконуючи роботу з написання літопису, у створенні якої він бачить своє справжнє людське призначення, оскільки православні нащадки повинні знати долю своєї рідної землі. Свій літопис Пімен створює з особливим натхненням, відчуваючи надзвичайну творчу радість.
В образі Пимена поет розкриває збірні риси російських літописців, що характеризуються простодушністю, зворушливою лагідністю, зворушливим добродушністю, побожністю, створюють дихаючі дорогоцінні пам’ятники минулих часів для вдячних нащадків.
Варіант 2
Пімен – важливий персонаж твору Олександра Сергійовича Пушкіна «Борис Годунов». Це смиренний старець, чернець з дворянським походженням. В молодості Пімен, ймовірно, служив у війську Івана Грозного, так як у драмі можна помітити слова про те, що Пімену у свій час довелось бачити «двір і розкіш Іоанна».
Пімен, ймовірно, був не простим вояком. Освіта помітно вирізняло його з-поміж інших. Ігумен каже, що Пімен людина грамотна, читають монастирські літописи, писав канони святих. Все це прямо говорить читачеві про те, що перед ним людина непроста, освічена, інтелігентна, має письменницький талант.
Пімен зайнятий літописом, написання якої він вважає своїм обов’язком перед Господом. Однак літопис залишається недописаної, що закінчилося сказанням про загибель царевича Дмитра. Совість і добросердечність не дозволяють ченцеві писати далі, так як він мало, за його ж словами, «вникав у справи мирські». А довіряти чуткам Пімен не згоден.
Пімен наповнений любов’ю до своєї праці, завдяки їй він ніби знову ожив, відчув якийсь новий сенс життя у свої похилі роки. І, зрозуміло, його хвилює подальша доля літопису, йому б хотілося дати її в умілі руки для продовження. І вибір падає на Григорія. Пімен дає йому настанови, поради про те, як продовжити його літопис, але Григорій не радий своєму становищу. Пімен по-батьківськи заспокоює послушника, мовляв, розкіш і багатство може полонити людей лише здалеку, в світі не можна знайти істинного спокою.
Пімен – людина глибоко релігійний, і це почуття як не можна добре поєднується з його внутрішньої лагідністю. Він ні на кого не гнівається і нікого не засуджує. У всьому бачить бажання на те Бога. Пімен не засуджує грішних царів з їх жорстокими вчинками, він, навпаки, молить Господа про поблажливість до них. Причиною лих, які відбуваються в часи правління Бориса Годунова, Пімен бачить в покаранні Всевишнього, мовляв, не варто вибирати правителі царевбивця. Але, разом з тим, на думку Пимена, цар є помазаником Божим, то людиною, вище якого тільки Бог. А раз так, то хто ж посміє вказувати Цареві? Цар може робити що завгодно.
Пушкін відвів Пімену не найбільшу роль. Але автор влучив у ціль – образ ченця надовго залишається в пам’яті читача.
Твір Образ ченця Пімена
З найдавніших часів на нашій землі водилися люди, які записували всі події, що відбуваються з країною, а звалися ці люди літописцями. Пушкіна, за його словами, дуже турбував саме характер цих людей: смиренний, простодушний, щирий характер. Так і він спробував реалізувати такого ось людини у своїй трагедії «Борис Годунов».
Літописця нашого звуть Пімен. Пімен — старий монах, який давно вже покинув свою колишню життя і смиренно, як і говорив про характер всіх літописців Пушкін, пише свої праці. Живе Пімен в Чудовому монастирі в Москві. Своїм обов’язком Пімен якраз і вважає писати літопис, він пише її навіть по ночах, зовсім не засинаючи.
Примітно те, що в зовнішності Пімена і ховається характеристика Пушкіна, яку він хотів дати: Пімен смиренний, в його обличчі не зрозуміло, про що він думає, яких він поглядів і в якому стані. Старий чернець настільки, ніби нейтральний до всього байдужий, що в ньому зовсім не видно поривів емоцій, він сам собі на умі.
Як я сказав раніше, Пімен прийшов у монастир не з молодих років, а вже в зрілому віці, коли віджив великий шматок свого життя в «миру». В молодості він аж ніяк не був послушником або богословом. Молодість його була навпаки, бурхливої і тремтливою. Чернець-літописець служив при царській армії і навіть був наближений до царського двору. Він пройшов війну і військовий режим у своїй житті, що часто являється йому уві сні, як нагадування про минулі його пригоди. Сам Пімен вважає, що у своєму минулому житті він побачив багато благ і насолод, але воістину знайшов він щастя тоді, коли прийшов у монастир, коли бог привів його в обитель його подальший і задав йому вектор у житті, дав новий сенс життя, дозволив доторкнутися до прекрасного — до віри і релігії.
Пімен дійсно мав бурхливу молодість, бо застав та правління Івана Грозного, про що гаряче розповідає, і вбивство царевича Дмитра, що є невід’ємною частиною для головного сюжету, адже саме Пимена призначають наставником Григорію Отрепьеву. Пімен і розповідає своєму учневі, що Борис Годунов вбив царевича Дмитра зі своїми подільниками. А Григорій вирішує цим скористатися і в силу того, що він за віком був однолітком Дмитра, оголошується себе вижив царевичем.
Чернець літописець.
