Варіант 2
Пімен – важливий персонаж твору Олександра Сергійовича Пушкіна «Борис Годунов». Це смиренний старець, чернець з дворянським походженням. В молодості Пімен, ймовірно, служив у війську Івана Грозного, так як у драмі можна помітити слова про те, що Пімену у свій час довелось бачити «двір і розкіш Іоанна».
Пімен, ймовірно, був не простим вояком. Освіта помітно вирізняло його з-поміж інших. Ігумен каже, що Пімен людина грамотна, читають монастирські літописи, писав канони святих. Все це прямо говорить читачеві про те, що перед ним людина непроста, освічена, інтелігентна, має письменницький талант.
Пімен зайнятий літописом, написання якої він вважає своїм обов’язком перед Господом. Однак літопис залишається недописаної, що закінчилося сказанням про загибель царевича Дмитра. Совість і добросердечність не дозволяють ченцеві писати далі, так як він мало, за його ж словами, «вникав у справи мирські». А довіряти чуткам Пімен не згоден.
Пімен наповнений любов’ю до своєї праці, завдяки їй він ніби знову ожив, відчув якийсь новий сенс життя у свої похилі роки. І, зрозуміло, його хвилює подальша доля літопису, йому б хотілося дати її в умілі руки для продовження. І вибір падає на Григорія. Пімен дає йому настанови, поради про те, як продовжити його літопис, але Григорій не радий своєму становищу. Пімен по-батьківськи заспокоює послушника, мовляв, розкіш і багатство може полонити людей лише здалеку, в світі не можна знайти істинного спокою.
Пімен – людина глибоко релігійний, і це почуття як не можна добре поєднується з його внутрішньої лагідністю. Він ні на кого не гнівається і нікого не засуджує. У всьому бачить бажання на те Бога. Пімен не засуджує грішних царів з їх жорстокими вчинками, він, навпаки, молить Господа про поблажливість до них. Причиною лих, які відбуваються в часи правління Бориса Годунова, Пімен бачить в покаранні Всевишнього, мовляв, не варто вибирати правителі царевбивця. Але, разом з тим, на думку Пимена, цар є помазаником Божим, то людиною, вище якого тільки Бог. А раз так, то хто ж посміє вказувати Цареві? Цар може робити що завгодно.
Пушкін відвів Пімену не найбільшу роль. Але автор влучив у ціль – образ ченця надовго залишається в пам’яті читача.
