Твір Образ ченця Пімена
З найдавніших часів на нашій землі водилися люди, які записували всі події, що відбуваються з країною, а звалися ці люди літописцями. Пушкіна, за його словами, дуже турбував саме характер цих людей: смиренний, простодушний, щирий характер. Так і він спробував реалізувати такого ось людини у своїй трагедії «Борис Годунов».
Літописця нашого звуть Пімен. Пімен — старий монах, який давно вже покинув свою колишню життя і смиренно, як і говорив про характер всіх літописців Пушкін, пише свої праці. Живе Пімен в Чудовому монастирі в Москві. Своїм обов’язком Пімен якраз і вважає писати літопис, він пише її навіть по ночах, зовсім не засинаючи.
Примітно те, що в зовнішності Пімена і ховається характеристика Пушкіна, яку він хотів дати: Пімен смиренний, в його обличчі не зрозуміло, про що він думає, яких він поглядів і в якому стані. Старий чернець настільки, ніби нейтральний до всього байдужий, що в ньому зовсім не видно поривів емоцій, він сам собі на умі.
Як я сказав раніше, Пімен прийшов у монастир не з молодих років, а вже в зрілому віці, коли віджив великий шматок свого життя в «миру». В молодості він аж ніяк не був послушником або богословом. Молодість його була навпаки, бурхливої і тремтливою. Чернець-літописець служив при царській армії і навіть був наближений до царського двору. Він пройшов війну і військовий режим у своїй житті, що часто являється йому уві сні, як нагадування про минулі його пригоди. Сам Пімен вважає, що у своєму минулому житті він побачив багато благ і насолод, але воістину знайшов він щастя тоді, коли прийшов у монастир, коли бог привів його в обитель його подальший і задав йому вектор у житті, дав новий сенс життя, дозволив доторкнутися до прекрасного — до віри і релігії.
Пімен дійсно мав бурхливу молодість, бо застав та правління Івана Грозного, про що гаряче розповідає, і вбивство царевича Дмитра, що є невід’ємною частиною для головного сюжету, адже саме Пимена призначають наставником Григорію Отрепьеву. Пімен і розповідає своєму учневі, що Борис Годунов вбив царевича Дмитра зі своїми подільниками. А Григорій вирішує цим скористатися і в силу того, що він за віком був однолітком Дмитра, оголошується себе вижив царевичем.
Чернець літописець.
