Падіння Тунгуського метеорита
Це загадкове подія відбулася в 1908 році, 30 червня. Як відбувалося падіння Тунгуського метеорита? Небесне тіло впало в області річки Підкам’яної Тунгуски в 7 годин 15 хв за місцевим часом. Це було раннє ранок, але сільські жителі вже давно прокинулися. Вони займалися поточними справами, які в сільських дворах вимагають з самого сходу сонця невпинної уваги.
Сама Подкаменна Тунгуска – повноводна і могутня ріка. Вона протікає на землях нинішнього Красноярського краю, а початок бере в Іркутському регіоні. Вона продирається крізь тайгові глухі райони, рясніє лісистими високими берегами. Це богом забутий край, але він багатий корисними копалинами, рибою і, звичайно ж, значними полчищами комарів.
Загадкове подія почалося о 6 годині 30 хвилин за місцевим часом. Жителі сіл, розташованих по берегах Єнісею, побачили в небі вогненний куля значних розмірів. Він пересувався з півдня на північ, а потім зник над тайговими просторами. В 7 годин 15 хв небо осяяв яскравий спалах. Через деякий час пролунав жахливий гуркіт. Земля сколихнулася, повилітали з вікон скла, хмари стали червоними. Вони такий колір зберігали пару днів.
Обсерваторії, розміщені у різних куточках планети, зафіксували вибухову хвилю великої сили. Далі люди захотіли дізнатися, що сталося і де. Ясно, що в тайзі, але вона дуже велика.
Організувати наукову експедицію не вдалося, так як не знайшлося багатих меценатів, готових оплатити подібні дослідження. Тому вчені спочатку вирішили лише опитати очевидців. Вони поговорили з эвенками і російськими мисливцями. Ті розповіли, що спочатку подув сильний вітер і пролунав гучний свист. Далі небо залило червоним світлом. Після пролунав удар грому, почали загорятися і падати дерева. Стало дуже спекотно. Через пару секунд небо запалало ще сильніше, і грім пролунав знову. На небі з’явилося друге сонце, яке було набагато яскравіше звичного світила.
Цими показаннями все і обмежилося. Вчені вирішили, що в сибірській тайзі впав метеорит. А так як він приземлився в зоні Підкам’яної Тунгуски, то й назвали його Тунгуським.
Перша експедиція була споряджена лише в 1921 році. Її ініціаторами виступили академіки Олександр Євгенович Ферсман (1883-1945 рр.) і Вернадський Володимир Іванович (1863-1945 рр..). Очолив це подорож Кулик Леонід Олексійович (1883-1942 рр.) – провідний спеціаліст СРСР з метеоритів. Потім були організовані ще кілька наукових походів в 1927-1939 роках. В результаті цих вишукувань припущення вчених підтвердилися. В басейні річки Підкам’яної Тунгуски дійсно сталося падіння метеорита. Але величезний кратер, який повинно було створити впало тіло, виявлений не був. Не знайшли взагалі ніякого кратера, навіть самого крихітного. Але зате розшукали епіцентр потужного вибуху.
Його встановили по деревах. Вони стояли так, як ніби нічого не сталося. А навколо них в радіусі 200 км лежав повалений ліс. Дослідники вирішили, що вибух стався на висоті 5-15 км над землею. У 60-ті роки встановили, що сила вибуху була дорівнює потужності водневої бомби ємністю 50 мегатонн.
Сьогодні щодо падіння цього небесного тіла існує величезна кількість припущень і теорій. Офіційний вердикт свідчить, що на Землю впав метеорит, а комета – брила льоду з вкрапленими в неї твердими крихітними космічними частинками.
Деякі дослідники вважають, що над нашою планетою зазнав аварії космічний корабель інопланетян. Загалом, про тунгуський метеорит майже нічого не відомо. Ніхто не може назвати параметри і масу цього зіркового тіла. До єдиною вірною концепції дослідники, ймовірно, так ніколи і не прийдуть. Адже скільки людей, стільки й думок. Тому загадка тунгуського гостя буде народжувати на світ все нові й нові гіпотези.
