Погода – сукупність відносно короткочасних атмосферних явищ – важко піддається прогнозу з-за великої кількості факторів, що впливають на неї, і мінливості їх впливу. Атмосфера Землі являє собою складну динамічну систему, тому для підвищення точності прогнозування необхідно враховувати її стан у різних регіонах в кожен момент. Вже кілька десятиліть необхідним інструментом, що надає можливість вести дослідження атмосфери в глобальному масштабі, є метеорологічні супутники.
Початок космічних спостережень погоди
Супутником, показав принципову придатність космічних апаратів для метеорологічних спостережень, став американський «ТИРОС-1», запуск якого був здійснений 1 квітня 1960 року.
Супутник передав перше телевізійне зображення нашої планети з космосу. Згодом на базі апаратів цього типу була створена однойменна глобальна метеорологічна супутникова система.
Перший метеорологічний супутник СРСР «Космос-122» – був запущений 25 червня 1966 року. Він мав на борту апаратуру для зйомки в оптичному та інфрачервоному діапазоні, дозволяв досліджувати розподіл хмарності, крижаних полів і снігового покриву, а також вимірювати температурні характеристики атмосфери на денній і нічній стороні Землі. З 1967 року в СРСР почала функціонувати система «Метеор», яка лягла в основу разрабатывавшихся згодом метеосистем різного призначення.
