Микола Іванович, сусід Маргарити з нижнього поверху, став черговий мимовільною жертвою перебування в Москві Воланда і його свити. Здавалося б, що такого чудового може статися в житті нудного пересічного, нічим не примітного чоловіка, одного з численного загону совслужащих, яких в Москві мільйон? А ось, піди ж ти! Коли живеш по сусідству з відьмою, можливі будь-які дива.
Зовнішність Миколи Івановича була сама пересічна, під стать його нудною розміреного життя. Літній солідний чоловік з борідкою і в пенсне, з вічним портфелем, як символом займаного їм суспільного становища, в руках, Микола Іванович на всіх справляв враження цілком позитивне, незважаючи на «трохи поросячі» риси обличчя.
Взагалі, Микола Іванович умів підтримувати в оточуючих думку про себе, як про громадянина поважному, законослухняному і поважному. Однак, під маскою відмінного працівника і зразкового сім’янина переховувався чоловік, якому не чужі таємні страстишки і дрібні грішки. Адже не випадково ж він опинився в квартирі Маргарити, яка, намазавшись чудодійним кремом Азазелло і перетворившись в прекрасну відьму, вирішила трохи пожартувати над очманілим сусідом, взиравшим на неї з лавочки під вікном. Вилітаючи з вікна на статевий щітці, Маргарита кинула в Миколи Івановича сорочку, яку він підібрав і під приводом повернення приніс в квартиру своєї сусідки. Знав би він, які його чекають дива!
У квартирі він застав домробітницю Маргарити, Наташу, яка теж намазалася чарівним кремом. Побачивши перед собою прекрасну оголену відьму, Микола Іванович зовсім втратив голову, і став пропонувати Наташі стати його коханкою, обіцяючи їй будь-які гроші, і обіцяючи, що його дружина, Клавдія Петрівна, нічого не дізнається. Развеселившаяся Наташа мазнула «кандидата в коханці» чарівним кремом і, на її здивування, Микола Іванович перетворився у свиню, та не простого, а в подорожуючого, який і доставив Наташу на бал до Сатани, не випускаючи з копит свого дорогоцінного портфеля.
Після балу Микола Іванович був знов перетворений у людини. І ось тут він допустив найбільшу фатальну помилку в своєму житті. Замість того, щоб скористатися можливістю змінити своє нудне, сіре життя на щось чудове і незвичайне, він випросив у Воланда довідку для дружини, що провів ніч на балу у Сатани, будучи залученими туди в якості транспортного засобу. Бюрократ і педант у душі Миколи Івановича переміг пристрасного коханця. Довідка для дружини з підписом і печаткою натомість можливості залишитися з красунею Наташею, – який убогий і нудний вибір.
Не даремно у кожну ніч весняного повного місяця Микола Іванович відчуває дивне занепокоєння і почуття глибокого жалю про втрачену можливість. І, незважаючи на всю непривабливість цього персонажа, його стає щиро шкода.
