Поширення чуми
Всерйоз про моровом поветрии заговорили, коли понад 30 осіб померли в Москві на дворі Шереметьєва. 24 липня 1654 року в столиці вже вирувала епідемія. Патріарх Никон терміново відвіз царицю в Троїце-Сергієв монастир разом з усією родиною. Там же ховаються і багато знатні бояри.
Цар Олексій Михайлович у цей час веде війну проти Речі Посполитої. Він знаходиться під Смоленськом, тому фактично Москвою управляє Никон. Варто визнати, що москвичі спочатку практично не звертали ніякої уваги на хворобу, тільки коли число смертей стало надто великим, почалася паніка. Багато покинули столицю, розносячи чуму по всій Русі.
В результаті в місті залишилися тільки найбідніші, нижчі верстви населення. До того часу їхати з Москви за розпорядженням Никона заборонили, але було вже пізно. На свій пік морова пошесть в Москві вийшло в серпні-вересні 1654 року. У столиці зупинилася торгівля, ті, хто залишився, займалися мародерством, ув’язнені втекли з в’язниць, всюди валялися трупи, так як хворих не встигали ховати.
Чума ж поширилася вже до Тули, Калуги, Суздаля, Нижнього Новгорода, Вологда, Кострома, Кашина, Ярославля і Твері. Лише до листопада хвороба пішла на спад. У грудні перед царем відзвітували, що морового пошесті, чуми в Москві більше немає. Поступово вона почала вщухати і в інших містах.
