Борис Павлович Нікітін – популярний вітчизняний педагог. Він вважається одним з основоположників методики раннього розвитку в країні, ученим, який досліджував та впроваджував у життя педагогіку співробітництва. Написав десятки книг з педагогіки, про його сім’ю і методи виховання було знято кілька фільмів.
Біографія педагога
Борис Павлович Нікітін народився в 1916 році. Він з’явився на світло в Ставропольському краї в невеликій станиці Суворовська. Його батько був кубанським козаком.
В 1941 році отримав диплом про закінчення Військово-повітряної академії імені Жуковського, служив у винищувальної авіації. З армії звільнився в 1949 році, розпочавши педагогічну і наукову діяльність в Міністерстві трудових резервів. З часом, коли його ідеями і методикою всерйоз зацікавилися, його залучили до роботи в інституті історії та теорії педагогіки, науково-дослідному інституті психології, а також в інституті профорієнтації та трудового навчання.
У 1958 році Борис Павлович Нікітін зібрав групу педагогів, щоб повторити з ними досвід Макаренко. Примітно, що в тому ж році зустрів свою майбутню дружину, яку звали Олена Олексіївна. На той момент йому було 42 роки. Борис Павлович Нікітін з дружиною виростили і виховали семеро дітей.
Педагогічні принципи Нікітіна
Досвід виховання дітей, який використовували Нікітін і його дружина, у багатьох викликав непідробний інтерес, його брали на озброєння. Про це герой нашої статті написав кілька книг, особливу увагу приділяв інтелектуальним розвиваючих ігор, деякі з яких сам і розробляв. У своїх працях педагог Борис Павлович Нікітін підтвердив гіпотези, присвячені умовам формування творчих здібностей дитини.
Свій досвід він активно популяризував, це викликало великий інтерес серед радянських батьків у 60-80-х роках. З цікавістю до нього поставилися в Японії і Німеччині. В будинку Нікітіних постійно було багато відвідувачів, які прагнули своїми очима побачити, як це реалізується на практиці, хотіли отримати слушну пораду. З 1963 року по теперішній час книги Бориса Павловича Нікітіна вийшли загальним тиражем понад семи мільйонів примірників. Вони були переведені на десять мов.
Основні принципи виховання “за Нікітіним” полягають у максимальній самовіддачі і великий свідомості батьків. Самі Нікітіни виділяли три основних принципи, які формулювали так:
- створення сприятливих умов для розумового і фізичного розвитку дитини. До них відносяться: легкий одяг, спортивний обстановка в будинку, велика кількість розвиваючих ігор і посібників;
- вільний вибір самими дітьми занять для творчості;
- батьківське небайдужість.
У чому їх принципи перегукувалися з, так званої, педагогікою співробітництва, в деякому сенсі пов’язані з ідеями великого радянського педагога Макаренка. Принципи Нікітіних стали результатом осмислення практики життя в сім’ї з власними дітьми, тому вони так цінуються багатьма поколіннями молодих батьків.
Цікаво думку дітей Нікітіних. Вони вважають, що такий підхід у вихованні значною мірою полегшує життя дітей і батьків, сприяє їх взаєморозумінню, робить дитинство повніше й цікавіше, даючи дитині відмінний старт для майбутнього розвитку і зростання.
Основи методики
Борис Павлович Нікітін, біографія якого наведена в цій статті, зазначав, що особливу увагу необхідно приділяти ранньому розвитку. На його думку, воно починається для дитини ще з моменту вступу його батьків у шлюб, зачаття та пологів. Нікітін з дружиною були переконані, що чим раніше розпочнеться ця розвиток, тим буде тільки краще.
Вони розробили власні методики виховання та розвиваючі інтелектуальні ігри. Багато з них досі популяризуються різними авторами. Також у сім’ї активно застосовувалися спортивні тренажери, щоб дитина розвивалася повноцінно, не тільки розумово, але і фізично. Герой нашої статті у вихованні застосовував досить радикальну методику загартовування, що дозволило звести до мінімуму будь-які простудні захворювання. А якщо діти все-таки підхоплювали недугу, то з ним справлялися без ліків.
Сам Нікітін ввів у педагогічну науку термін НУВЭРС. Це абревіатура, яка означає “незворотного згасання можливостей ефективного розвитку здібностей. Згідно з його гіпотезою, з віком кожна людина втрачає здатність до саморозвитку, а можливість ефективного розвитку і зовсім втрачається безповоротно.
При цьому існує певні умови і час, коли розвиватися можна найбільш ефективно. Примітно, що у кожної людини вони строго індивідуальні. Мірою НУВЭРС Нікітін вважав розрив у часі між так званим моментом “дозрівання” і безпосередньому початком розвитку дитини. Основні здібності, якщо вірити педагогу, закладаються ще в дошкільному віці.
Інтерес до робіт Нікітіна
Праці Нікітіна викликали великий суспільний інтерес. Вже після виходу його першої книги “Праві ми?”, яка побачила світ у 1963 році, позицію педагога стали активно обговорювати. Багато критикували її, так як в ній прямо пропонувалося відхилятися від існуючих та усталених медичних і педагогічних норм.
Право Нікітіна на власне бачення і свій підхід визнав радянський математик і основоположник кібернетики Олексій Ляпунов. Позитивно про його методи висловилися вчені Ілля Аршавський і Микола Амосов. Справа в тому, що медичні дослідження, які проводилися регулярно, не виявляли жодних відхилень у дітей Нікітіних, що зайвий раз доводило їх правоту.
Критика Нікітіних в сучасній Росії
Вже в 1988 році німецька журналістка Маріанна Бутеншен опублікувала книгу, в якій були зібрані бесіди з виросли дітьми Нікітіних. У Росії її переклад з’явився через 12 років, вже після смерті самого педагога.
Причому з книгою надійшли вельми непривабливо, використавши інформацію у спотвореному вигляді і представивши її, як свіже інтерв’ю 2000 року, без посилань на першоджерело і вказівки реальних дат, коли записувалися інтерв’ю. Сам Нікітін помер незадовго до цього – 30 січня 1999 року, йому було 83.
Багато в чому із-за цієї публікації в російському інтернеті з’явилася велика кількість негативних відгуків на методи Нікітіних, засновані, в основному, на цій книзі. Але ніякої серйозної критики їх досвіду так і не послідувало. З 2011 року існує сайт сім’ї Нікітіних, на якому діти педагога переконують, що позитивно оцінюють досвід своїх батьків і задоволені тим вихованням, яке отримали в дитинстві. А зараз вони самі активно розвивають ці традиції вже з власними дітьми.
Цікаво, що до 2002 року у Нікітіна було 27 онуків і вже три правнуки.
Вчитися з випередженням
Однією з особливостей освіти дітей Нікітіних було те, що в школу їх прагнули віддавати відразу в старші класи. Це ставало можливим, завдяки тому, що велику увагу з перших років життя приділялася інтелектуальному розвитку.
Коли діти вже вчилися в школі, їм теж не давали засиджуватися на одному місці, переводили з класу в клас з випередженням, коли ставало очевидним, що вони випереджають своїх однолітків за рівнем розвитку. Всі діти Нікітіних і справді ніколи не мали практично жодних проблем із навчанням.
Мінуси методики Нікітіних
Але був і негативний момент. З-за різниці у віці з однокласниками, вона становила від одного до трьох років між ними складалося певне психологічне напруження, це позначалося на спілкуванні, заводити друзів і приятелів за межами сім’ї було вельми проблематично.
Додатковий тиск, яке заважало спокійного життя і навчання, створювала зростаюча слава про унікальну сім’ї. Пильну увагу з боку науковців, журналістів та простих перехожих не дозволяло спокійно рости.
П’ятеро дітей Нікітіних після 8 класу перейшли в середні навчальні заклади, двоє – після десятого класу. При цьому п’ятеро закінчили їх з червоними дипломами.
У вузах Нікітіни вчилися вже разом з однолітками.
Інтелектуальні ігри
Розвитку творчих здібностей Борис Павлович Нікітін приділяв особливу увагу. Багато він сам розробляв для своїх дітей, виготовляв їх вручну. Промисловим способом вони були вперше випущені в Японії і Німеччині, де і зараз існують “Никитинские” суспільства і дитячі сади. У Росії ці ігри популярні не тільки в сім’ях, але і в школах і дитячих садах.
У 1981 році у видавництві “Педагогіка” виходить книга Бориса Павловича Нікітіна “Розвиваючі ігри”. В якості прикладу можна навести гру “Склади візерунок”. Для неї необхідно 16 однакових кубиків. При цьому всі межі кожного з них пофарбовані по-різному в чотири кольори. Це дозволяє складати з них узори в великій кількості варіантів. Це оптимальна гра для дітей 4 років, яка допомагає їм розвиватися.
Для гри “Цеглинки” потрібен комплект з восьми брусків однакового розміру. Це своєрідна гімнастика для розуму, яка знайомить малюків з основами креслення, а також просторового мислення. З допомогою цих цеглинок потрібно будувати моделі по 30 кресленнями-завданням. Завдання побудовані в порядку складності, це гра для дітей 4 років, а також старших хлопців.
“Уникуб”
Велику популярність здобула гра Нікітіна “Уникуб”. Це універсальні кубики, які занурюють малюків в тривимірний простір. Педагог зазначав, що максимально ранній розвиток просторового мислення значно збільшує можливості дитини, роблячи його інтелектуально більш розвиненим.
Для “Уникуба” потрібні 27 дерев’яних кубиків, розмічені особливим чином. Їх необхідно складати по квітам. Вважається, що якщо дорослій людині це вдається зробити з першої спроби за дві хвилини, то це відмінний результат, значить, добре розвинене просторове мислення.
Секрет “Уникуба” полягає в тому, що, з першого погляду, здається, що немає однаково розфарбованих кубиків, ніби всі 27 – різні. Хоча, використовується всього три кольори, а у кубика шість граней. Справа в тому, що, крім однотонних граней, є ще вісім тріад. Так що ця гра вчить не тільки просторового мислення, але й акуратності, точності і передбачливості.
Видання 1994 року
У 1994 році виходить книга Нікітіних “Інтелектуальні ігри”, в якій можна знайти ще більше варіантів, як зайняти свою дитину, сприяти його розвитку.
Наприклад, автори часто пропонують обігравати моделі всім добре знайомих предметів. Для гри “Годинник” використовуються, так звані, “дитячі годинники”, у яких відсутній механізм, при цьому дитині належить самостійно крутити стрілки і встановлювати час.
Також часто застосовується термометр з рухомою шкалою замість звичного всім ртутного стовпчика, а гра “Вузлики” складається з двох рамок, з’єднаних один з одним. При цьому в кожній є прут. У верхній були вузли-зразки, які розташовані по мірі зростання складності завдань, а в нижній – відрізки шнура, щоб дитина тренувався копіювати вузли з першої частини.
Ігри інших авторів
Часто в своїх методиках Нікітін використав популярні ігри інших авторів. Наприклад, тривимірний аналог пентаміно “Кубики для всіх”, вкладиші й рамки Монтессорі, таблиці Піфагора.
Для останньої гри були потрібні три листа фанери. Основний размечали на 100 квадратів, а в центрі кожного креслили коло з числом, узятим з таблиці Піфагора. На другому аркуші гуртки высверливались, а третій яскраво фарбували, щоб вільно пересувати між двома першими листами. Головне завдання полягало в тому, щоб як можна швидше порахувати, скільки в даний момент пофарбовано гуртків.
