Генерал Гудеріан – відомий німецький генерал-полковник, який керував бронетанковими військами і штабом сухопутних військ, авторитетний військовий теоретик. Його книга спогадів багатьма вважалася і вважається підручником з ведення танкових битв. Став одним з основоположників моторизованих методів ведення війни, а в Німеччині – родоначальником танкобудування. Соратники і суперники давали йому безліч прізвиськ, найвідоміші – Гейнц ураган і Швидкохідний Гейнц.
Дитинство і юність
Майбутній генерал Гудеріан народився в 1888 році в містечку Кульмі в Німецькій імперії, нині це територія Польщі.
Його батько був кадровим офіцером, що позначилося на виборі героєм нашої статті свого шляху. Його предки володіли землями в прусської області під назвою Варта, вважалися дрібними поміщиками. За походженням вони були вірменами, так що генерал Гудеріан – вірменин. Мати, яку звали Клара Киргоф, походила з роду потомствених юристів.
У 1901 році його разом з братом Фріцем, який був на два роки молодший, взяли в кадетський корпус. У 1903 році героя нашої статті перевели в корпус для старшого віку, який розташовувався під Берліном. У 1907 році він успішно склав іспити на атестат зрілості.
На початку військової кар’єри
Відразу після кадетського корпусу Гудеріана відправився на військову службу, ставши кандидатом в офіцери при єгерському батальйоні, що базувався в Ганновері. В той момент їм командував його батько.
Пройшовши піврічний курс навчання, він став лейтенантом. Після цього більше року прослужив у третьому телеграфному батальйоні і був переведений у військову академію в Берлін, якою займався до початку світової війни.
Участь у Першій світовій
Коли почалася війна, майбутнього генерала Гудеріана призначили начальником третьої важкої радіостанції п’ятої кавалерійської дивізії.
Після того був відправлений у шифрувальну службу четвертої армії. У листопаді 1916 року його нагородили Залізним хрестом Першого класу. До червня 1917 року герой нашої статті дослужився до квартирмейстера при штабі Гвардійського корпусу. До кінця року став командиром батальйону в 14-му піхотному полку, а потім і начальником оперативного відділу при штабі армійської групи “С”. У лютому 1918 році отримав призначення в Генеральний штаб.
У самому кінці війни був начальником оперативного штабу німецького командування, яке базувалося на окупованих територіях в Італії. Під час Першої світової, крім Залізних хрестів, був удостоєний Рицарського хреста – австрійської нагороди за бойові заслуги.
Після підписання мирового договору
Коли закінчилася Перша світова війна, Гудеріан залишився на службу в рейхсвер, а після його перевели в штаб “Залізної дивізії”, яка розташовувалася на території Латвії.
Був командиром роти в єгерському батальйоні, керував військовими підрозділами 20 піхотного полку. В 1922 році був переведений в Мюнхен, де проходив службу в автотранспортному батальйоні.
Через два роки герой нашої статті став інструктором в унтер-офіцерській школі в піхотної дивізії, яка базувалася в Штеттині, був інструктором в автотранспортному штабі Берліна, відповідаючи за тактику бою. Влітку 1932 році Гудеріан приїхав в СРСР у танкову школу під назвою “Кама”, яка базувалася в Татарстані. З генералом Лютцем вони проводили інспекцію. При цьому сам герой нашої статті в Казані ніякого навчання не проходив.
Моторизовані війська
Фактично кар’єру в моторизованих військах Гудеріан почав 1934 року, коли був призначений начальником штабу відповідного підрозділу, а потім став керувати танковою дивізією, яка розташовувалася в Вюрцбурзі.
З цього часу він починає проявляти себе у якості автора освітніх праць. У 1937 році випускає книгу під назвою “Увага, танки! Історія створення танкових військ”. У ній він в найдрібніших подробицях і деталях розповідає про появу танкових військ та їх сучасному застосуванні.
У книзі він розповідає про застосування танків під час Першої світової війни, а також їх розвиток аж до кінця 30-х років. Ідеї, які були їм запропоновані в цій праці, в майбутньому кардинальним чином вплинули на тактику ведення танкових боїв у роки Другої світової війни.
З 4 лютого 1938 року став командувачем танковими військами, отримав звання генерал-лейтенанта.
Початок Другої світової
Друга світова війна 1 вересня 1939 року почалася з вторгнення німецьких військ на територію Польщі. Генерал Гудеріан як раз командував 19-им моторизованим корпусом. Командування високо оцінило проведену їм операцію, нагородивши Залізним хрестом першого ступеня, а трохи пізніше і Лицарським хрестом.
Цікаво, що під час польської кампанії радянські і німецькі війська, які на той момент ще не перебували у стані війни (між ними було укладено пакт про ненапад), зустрілися в Бресті над Бугом. Збереглася навіть фотографія зустрічі генерала Вермахту Гудеріана з радянськими офіцерами на параді з нагоди передачі Бреста під контроль Червоної армії. На знімку він зображений разом з командиром бригади Семеном Кривошеиным.
Операція у Франції
Брав участь генерал Гудеріан, біографія якого наведена в цій статті, і під час вторгнення на територію Франції. Мотопіхотний полк з пафосною назвою “Велика Німеччина” входив до складу танкової групи, командування якої взяв на себе Евальд фон Кляйст.
Німецький танковий генерал Гудеріан успішно застосовував тактику бліцкригу. Правда, він не завжди узгоджував свої дії з командуванням, чим викликав у своїх безпосередніх керівників роздратування. Рухаючись в наступ, він прагнув зробити максимальну спустошення далеко за передбачуваної лінією фронту. При цьому генерал Гейнц Гудеріан блокував комунікації, захоплювали в полон цілі штаби, позбавляючи їх можливості оперативно керувати і командувати підрозділами. Так, наприклад, він вступив з французьким корпусом, який наївно вважав, що німці ще знаходяться на іншому березі річки Маас.
Це призвело до того, що у німецького генерала Гейнца Гудеріана склалася репутація погано керованих і норовливого командира. Наприклад, у розпал наступальної операції у травні 1940 року фон Кляйст навіть відсторонив Гудеріана від командування корпусом за те, що той не підкорявся прямим наказам керівництва. Інцидент незабаром було залагоджено, герой нашої статті зміг повернути собі командний пост.
Коли французька кампанія була успішно завершена, Гудеріан одержав звання генерал-полковника.
Напад на СРСР
Східну кампанію підрозділу німецького генерала Гудеріана почали в складі групи армій “Центр” нападом на Брест. Влітку в боях проти частин Червоної армії класична тактика бліцкригу приносила незмінний успіх.
Діючи за допомогою різких проривів і обхватів танковими клинами, німецьким підрозділам вдавалося швидко просуватися вперед. 28 червня був захоплений Мінськ, вже 16 липня упав Смоленськ. На Західному фронті Червона армія терпіла поразку за поразкою. В нагороду за ці досягнення Гудериану вже 17 липня вручили Дубове листя до Рицарського хреста.
План змінився
Незважаючи на те що зовні все складалося добре, Гітлер вирішує поміняти загальний план кампанії. Він скасовує стрімке наступ на Москву, яке планував Гудеріан, наказуючи розвернутися й піти на Київ. Іншу групу військ він відправляє на Ленінград.
28 серпня, виконуючи наказ фюрера, Гудеріан розгортає свої танки на південь. Радянські підрозділи, що входили до складу Брянського фронту, роблять спробу нанести удар з флангу в рамках Рославльско-Новозибківській операції, але німецькому генералові вдається зупинити цей удар, відвернувши загрозу.
У середині вересня він з’єднується з танкової армії групи “Південь”, якою командує Клейст. В результаті цього маневру в так званому “Київському котлі” виявляється практично весь Південно-Західний фронт Червоної армії.
При цьому, завдяки тому, що танкові частини вдалося відвести з московського напряму, темп наступу на Москву був безповоротно втрачений. Це і стало однією з ключових причин, за якою реалізація плану “Барбаросса” була зірвана. Сам Гудеріан вважав, що ця причина була основною. Коли наступ на Москву відновилося, друга танкова група швидко зайняла Орел і Мценск, проте в Тулу увійти не змогла.
З часом у Гудеріана виникли розбіжності з фельдмаршалом Клюге, який постійно перешкоджав просуванню кар’єри генерала. У результаті з-за чергового порушення наказу він був усунений від командування. У грудні 1941 року його відправили в резерв Головного командування, а через місяць – у штаб Третього армійського корпусу, що розташовувався в Берліні.
Повернення на фронт
Повернули в діючу армію Гудеріана тільки після Сталінградської битви. Це сталося в лютому 1943 року. Його призначили інспектором бронетанкових військ, які були відповідальні за модернізацію частин. Він налагодив добрі стосунки з міністром озброєння Шпеєром, спільними зусиллями вони змогли різко збільшити кількість випущених танків. Частина змін у конструкцію танків Гудеріана вносив особисто, прагнучи їх удосконалювати. Під час їх виробництва він регулярно відвідував збройові заводи з інспекціями, а також випробувальні полігони та стрільбища.
В травні 1943 року на момент розгляду плану операції “Цитадель” Гудеріан посварився з Клюге і навіть викликав його на дуель. Його гарячність і зайва емоційність підживлювалися образами на фельдмаршала, який був причетний до усунення офіцера від командування в 1941 році.
Дуель з Клюге
Дуель не привела ні до яких наслідків. У своїх спогадах генерал Гудеріан наполягав, що дуель була ініційована самим Клюге, а не відбулася із-за протесту Гітлера. Коли фон Клюге кинув Гудериану виклик на дуель, фюрер передав фельдмаршалу своє послання, в якому зазначав, що висловлює жаль із-за виниклих розбіжностей між офіцерами, які тягнуться з 1941 року.
Після проваленого замаху на Гітлера, Гудеріан очолив штаб сухопутних військ, однак у березні 1945 року після чергового гарячого спору з фюрером був відправлений у відпустку і позбувся посади.
Після закінчення війни
10 травня 1945 року Гудеріан був полонений американськими солдатами. У той момент він знаходився в Тіролі. Його привезли у Нюрнберг, на процесі проти нацистів він виступав у ролі свідка. Радянський Союз прагнув звинуватити його у військових злочинах, однак союзники виявилися іншої думки.
Серед звинувачень, на яких наполягав СРСР, – розстріл полонених червоноармійців, які були захоплені під час одного з глибоких проривів оборону на самому початку Великої Вітчизняної війни. Особистих наказів воєначальника про розстріли виявлено не було. Звинувачення наполягало, що він не міг не знати про те, що відбувається, а значить не перешкоджав цим розстрілів.
Гудеріан підтвердив свою обізнаність, зазначивши, що це була помста за розстріли німецьких танкістів, які проводила Червона армія. Радянські підрозділи нерідко плутали танкістів з членами СС з-за чорної форми та емблеми німецьких танкових військ, яка представляла собою череп зі схрещеними кістками. У побуті вона називалася “Мертва голова”.
У 1946 році генерал був відправлений у в’язницю. Спочатку він перебував у Аллендорце, а потім у Нойштадті. У 1948 році був звільнений.
У 50-ті роки Гудеріан обіймав посаду військового радника при відновленні збройних сил у ФРН. У травні 1954 року помер у віці 65 років від важкого захворювання печінки, яке у нього було виявлено трьома роками раніше. Він помер в Південній Баварії в містечку Швангау. Німецького генерала поховали на кладовищі на Хильдесхаймер Штрассе.
Історія танкових військ
Книга “Спогади німецького генерала” Гейнца Гудеріана – це докладний і неупереджений розповідь про планування однією з найбільших сухопутних операцій німецького командування в історії Другої світової війни.
Це унікальний історичний документ. У “Спогадах німецького генерала” Гудеріан ділиться своїм досвідом і знаннями.
У цій книзі автор в черговий раз підкреслює, що був прихильником наступу на Москву, а не на Київ. Він викладав свої аргументи Гітлеру, відзначаючи, що супротивник знаходиться на межі поразки, а падіння радянської столиці негативно позначиться на моральному дусі всієї армії. Захоплення Києва призведе до матеріального зносу танків. Як показала історія, Гудеріан був багато в чому правий.
