У творі Горького “На дні” є безліч цікавих персонажів зі своєю унікальною історією становлення тим, ким вони є на момент оповіді у творі. У нічліжці місце собі знайшли люди самих різних кровей і рослинного походження, одним з яких став колишній поміщик Барон.
Барон – дорослий чоловік, один з мешканців нічліжки, за сумісництвом працює сутенером. До такого життя, за його словами, його призвела низка нещасть, з-за якої він виявився без гроша, після чого, йому довелося вирушити шукати собі дах над головою. Саме цим він і виправдовує свій нинішній стан.
Барон, за його розповідями, виріс в дуже багатій дворянській родині, де він був єдиним і коханим дитиною, якій ні в чому не відмовляли, потураючи кожної його забаганки, з-за чого він виріс дуже розбещеною хлопчиком, за якого всі завжди робили інші, він також став дуже несамостійною персоною.
Його несамостійність доходила до абсурдного, аж до того, що він не міг сам прийняти ванну, про що вічно просив слуг, а слуги в свою чергу, боячись суперечити золотому хлопчикові, корилися йому беззаперечно, роблячи все, що він їм накаже. Тому про і виріс людиною, яка не в змозі жити самостійно, без чиєї підтримки. З-за цього, після смерті батьків він не зміг впоратися з господарством, і правильно розпорядитися грошима, із-за чого все втратив, і тепер живе в нічліжці, лише марячи про колишні часи, коли він міг дозволити собі все що завгодно, а на даний момент, навряд чи може дозволити собі проживання в цій самій нічліжці.
Однак, навіть втративши все своє майно, він так і не змінився. Цей випадок нічому не навчив, він так і не зміг навчитися самостійності, навіть проживаючи в нічліжці. Характером він так і залишився все тим же розпещеним хлопчиськом, за якого коли все робили слуги. Також в його характері ясно простежується гордовитість і зарозумілість, так як він вважає, що якщо він народився в багатій аристократичній родині, то його положення на порядок вище всіх оточуючих його людей на момент розповіді. Він один з найбільш низько полеглих персонажів у творі, який навіть зі своїм новим становищем змиритися не в силах, продовжуючи сподіватися спогадами про минуле багатого життя. Саме в цьому і весь образ цього персонажа у творі Горького “На дні”.
Варіант 2
Твір Горького “На дні” дає нам повне різноманітність персонажів та образів, щоб ми могли цілком і повністю проникнути сенсом і метою твору, зробити для себе висновки, дати повну характеристику того, що ж описує в творі. Одним з вирішальних характеризують образів став образ Барона.
Барон – чоловік середніх років, який по своїй дурості і нездатності до управління втратив все, що у нього було, відповідно він і став мешканцем нічліжки, в якій знаходяться всі персонажі твору. Тільки завдяки своїй безвідповідальності він втратив все, що мав, а мав він чимало, відповідно, можна зробити висновок, що Барон вельми жалюгідний чоловік.
За характером Барон дуже зарозумілий і дуже високої про себе думки, що вже може нам дати його характеристику, як не дуже хорошої людини, і так воно і є. Все своє життя Барон був під наглядом батьків і слуг, так як він з дуже знатного роду, то все для нього робили оточуючі, і він не знає як це, коли ти наданий сам собі і сам керуєш своїм життям. Відповідно, з-за цієї нездатності до самостійного життя, він і втратив все, залишившись зовсім один після смерті своїх батьків.
Також в його характері можна виділити кілька окремих рис, наприклад його гордовитість і приниження оточуючих. З найменших років йому вселяли те, що немає нікого краще або вище його по положенню в суспільстві, кажучи йому про те, що всі навколишні зобов’язані вислужуватися перед ним, даючи йому все, чого він побажає, що зробило його таким, яким він став. Основна проблема його характеру полягає в його поганому вихованні. Його батьки просто не займалися цим, віддаючи всю відповідальність за хлопчика на слуг, а ті в свою чергу вельми і вельми лестили молодому Баронові, щоб отримати від неї або від його батьків похвалу.
Таким чином, ми бачимо, що автор намагався донести до читача думку про те, що виховання вкрай важливо, поряд з самостійністю, бо не завжди поруч може бути людина, яка тобі допоможе, підтримає, або ж подасть руку допомоги у відповідальний момент, і тому варто частіше покладатися на самого себе, а не на когось іншого. Прикладом даної помилки у вихованні як раз таки став Барон. Я вважаю, що саме через його образ автор намагався передати саме цю думку свого читача.
Твір про Барона
Дія відбувається в нічліжці для жебраків, яку містять подружжя Михайло Іванович і Василина Карпівна Костылевы. Ці люди втратили абсолютно все, а деякі навіть власного імені, автор називає тільки їхні клички: Кліщ, Актор, Татарин, Барон. Ми докладно розглянемо образ Барона.
Барон, мабуть, один із самих жалюгідних персонажів п’єси. Він виходець із знатної дворянській сім’ї, тому за ним закріпилося таке прізвисько. Сам він говорить, що предки його були «дворяни… вояки!.. вихідці з Франції…», а дідусь займав високу посаду при Миколі Першому. Однак, у свої 33 роки він вже встиг прокрутити все своє майно. В минулому житті залишилися карети, безліч слуг, розкішні будинки. Він каже, що був єдиною дитиною, яка ніколи не відчував потреби, якому нічого не дозволяли робити самому, тому що для цього існували слуги. Він невдало одружився, і в короткий термін розтратив всі спадщину на шикарні ресторани і азартні ігри. Вступивши на службу, він розтратив казенні гроші, за що потрапив до в’язниці, а звідти – в нічліжку.
З п’єси стає ясно, що Барон живе разом з Настею – ще однією мешканкою нічліжки. Настя заробляє на життя проституцією, але любить читати книги про кохання, за що її постійно висміює Барон. Він також дозволяє собі обзивати її «дура», «дурепа», зверхньо ставиться до її низького походження і способу життя. Але це не заважає йому випрошувати у жінки гроші на випивку. Така поведінка показує його гордість, зарозумілість і невдячність.
Труднощі життя повністю спустошили Барона, причому не тільки матеріально, але і духовно. Звичайно ж, йому гранично ясно, що багата життя залишилася в минулому, але він постійно згадує про неї і розповідає всім мешканцям нічліжки, пропускаючи мимо вух їх глузування.
П’єса Максима Горького «На дні» була написана на початку 1902 р, після 20 років спостережень автором життя «колишніх людей». Ще десятирічним хлопчиком майбутньому великому письменникові довелося відправитися «в люди». З самого дитинства він бачив життя цього «дна» суспільства, що згодом знайшло відображення в його творах. Ранні роботи Горького оточують ореолом романтики життя бродяг, йому подобалася незалежність цих людей, не прив’язаних до матеріальних цінностей. Однак, п’єса «На дні» показує вже зовсім іншу позицію автора, лякає нещадною правдою життя соціальних низів суспільства.
