Твір про Барона
Дія відбувається в нічліжці для жебраків, яку містять подружжя Михайло Іванович і Василина Карпівна Костылевы. Ці люди втратили абсолютно все, а деякі навіть власного імені, автор називає тільки їхні клички: Кліщ, Актор, Татарин, Барон. Ми докладно розглянемо образ Барона.
Барон, мабуть, один із самих жалюгідних персонажів п’єси. Він виходець із знатної дворянській сім’ї, тому за ним закріпилося таке прізвисько. Сам він говорить, що предки його були «дворяни… вояки!.. вихідці з Франції…», а дідусь займав високу посаду при Миколі Першому. Однак, у свої 33 роки він вже встиг прокрутити все своє майно. В минулому житті залишилися карети, безліч слуг, розкішні будинки. Він каже, що був єдиною дитиною, яка ніколи не відчував потреби, якому нічого не дозволяли робити самому, тому що для цього існували слуги. Він невдало одружився, і в короткий термін розтратив всі спадщину на шикарні ресторани і азартні ігри. Вступивши на службу, він розтратив казенні гроші, за що потрапив до в’язниці, а звідти – в нічліжку.
З п’єси стає ясно, що Барон живе разом з Настею – ще однією мешканкою нічліжки. Настя заробляє на життя проституцією, але любить читати книги про кохання, за що її постійно висміює Барон. Він також дозволяє собі обзивати її «дура», «дурепа», зверхньо ставиться до її низького походження і способу життя. Але це не заважає йому випрошувати у жінки гроші на випивку. Така поведінка показує його гордість, зарозумілість і невдячність.
Труднощі життя повністю спустошили Барона, причому не тільки матеріально, але і духовно. Звичайно ж, йому гранично ясно, що багата життя залишилася в минулому, але він постійно згадує про неї і розповідає всім мешканцям нічліжки, пропускаючи мимо вух їх глузування.
П’єса Максима Горького «На дні» була написана на початку 1902 р, після 20 років спостережень автором життя «колишніх людей». Ще десятирічним хлопчиком майбутньому великому письменникові довелося відправитися «в люди». З самого дитинства він бачив життя цього «дна» суспільства, що згодом знайшло відображення в його творах. Ранні роботи Горького оточують ореолом романтики життя бродяг, йому подобалася незалежність цих людей, не прив’язаних до матеріальних цінностей. Однак, п’єса «На дні» показує вже зовсім іншу позицію автора, лякає нещадною правдою життя соціальних низів суспільства.
