Твір Борис Годунов
Внутрішній світ Годунова показаний нам вільно і багатосторонньо. Він представлений правителем і душевним сім’янином.
Правитель наділений численними позитивними рисами характеру. Він володіє високим рівнем знань, могутньою волею, уважністю, прагненням. Годунов — кваліфікований політичний діяч, він розсудливо приймає до уваги розташування вищих чинів до нього, усвідомлює непросту ситуацію всередині держави та надає обґрунтовані рекомендації власного сина в смертельному заповіті.
Незважаючи на все це, населення перестає проявляти симпатії до государя. Борис є прихильником самодержавства, що бере свої коріння ще Молодий Русі з часів Івана III. Годунов обрав політичну діяльність Івана IV — концентрація цілої держави лише в руках государя. Він також починає вести політичну боротьбу з самим боярством. Його опорою є служилое дворянство, як у Івана IV. Годунов не припиняє політичну діяльність столичних повелителів щодо народу, Борис доклав зусиль для знищення можливості селян на перехід від одного власника до іншого, що зав’язало їх за своїми владиками.
Подібна стратегія Бориса збільшує спочатку підозріле, а після агресивне розташування країни.
Проте Борис виділяється серед всіх попередніх тим, що він зайняв престол шляхом вчинення вбивства. У XVII столітті Годунова вважали вбивцею Дмитра – королевича, нащадка Івана IV. Карамзін нещастя Годунова оцінював, як результат вчиненого: господь провчив Бориса з-за вбиття королевича – немовляти.
Вбивство Дмитра завдає цареві щирі страждання, збільшує антипатію люду до нього, так ось це не є головною причиною драматичної долі. Смерть Бориса визначена суспільними чинниками, битвою класових сил. На війну з ним пустилося не тільки боярство, козаки, поляки, але й населення.
Народ відмовився від царя і після збунтувався, так як вони бачили його, як тирана, який ніяк не турбується про благо люду, лише погіршує його становище, закрепощая селян.
Таким чином, Пушкін демонструє ту основну причину трагедії Годунова, він виявився без пошани, симпатій і допомоги народу.
