Твір Бєліков (Людина у футлярі)
Більше десятка років розділяє розповідь А. П. Чехова”Людина у футлярі” від початкової юмористики, але одним з найбільш знаменитих творінь автора це прозаїка, вона має безліч зіткнень з творчістю його письменницької молодості. По-перше, це комбінація однієї конкретної суспільної сатири, тієї конкретної історичної епохи з філософським мотивом, з постійно всім відомими завданнями та рішеннями. А назва оповідання, і псевдонім його головного героя разом сприйнялися як велика абстракція.
Бєліков, як передав нам модний по тим часам критик, один з більшості людей, що, як і Обломов або Чичиков, висловлювали всією своєю сутністю величезну соціальну середу, або напрямок того часу. “Футлярні люди”, “Беликовы” — ці соціальні покажчики, які миготіли в заголовок, на сторінках скандальних статей, пройшли в уклад життя, ставали зрозумілими формулами. На шість років раніше, Лєсков говорив що, проаналізувавши інший твір Чехова: “Усюди — палата № 6. Це Росія…” Відчуття залишені в душі, між цими розповідями були схожі у чому: “Вся Росія здалася мені в футлярі”, — якось писала Чехову одна чтица, стежила за його творчістю.
Образ Бєлікова йде від біологічного, характерно-психологічного, до суспільного прошарку, до демонстрації природного початку людей в соціумі. Та й це зовсім не дивує: Чехов — за професією він-медик, який володіє природним науковим поглядом на все, що відбувається, переконаний у тому, що, чітке розуміння медицини і поезії жодного разу не конфліктували один проти одного.
А. П. Чехів, як художник – музикант для висловлювання своїх думок частенько використовує прийоми з музики, як повтор, проводить мотиви крізь безліч голосів різних інструментів, оповідаючи нам про надзвичайний страху обмеженості, буденному вульгарності.
Проблема, яка порушується Чеховим в даному оповіданні, постійно залишиться нагальною для більшості людей. Не помічаючи для себе, будь-яка людина може замкнутися в собі або ж закритися в «футляр» власних помилок, перестаючи думати, вишукувати і коливатися в своїх рішеннях. І ось це найстрашніше, що веде до регресу людини як особистості, як сутності. Людина не помічає абсолютно нічого крім своїх забобонів і страхів, він не може адекватно міркувати, фантазувати, домислювати свої задуми. Якийсь болісний страх за власне існування постійно вирували в душі Бєлікова – видатного персонажа повісті Чехова «Людина у футлярі» яка була видана в 1898 році.
Бєліков – це той самий “людина у футлярі”, безглузде, жалюгідне істота, додумавшееся, одного разу навести страх на ціле місто. Навіть вчителі, з побоюванням ставилися е нього. Так що вчителі, абсолютно все місто, від малого до великого шарахалися від нього.
Людина в футлярі… Здавалося таке, дивний вираз, але як точно воно уособлює людську душу. Ідея цього твору полягає в тому, щоб показати суспільству суть страху: «Під впливом таких людей, як Бєліков, за останні 10 – 15 років у нашому місті стали боятися всього. Побоювалися влучно висловлюватися, надсилати листи, знайомитися, читати книги, бояться допомагати бідним, вчити людей грамоті». Так і все, що ми собі набудували, придумали, то чим обгородили себе від світу, все це потрібно руйнувати, через це треба переступити, відкривати для себе щось нове, цікаве, подивитися на все адекватним поглядом і не ускладнювати собі життя якимись уявними випадковостями.
Дане виклад поєднує в собі сукупність дуже цікавих композицій, які, не дивлячись ні на що, не заважають нашому письменникові А. П. Чехова послати нам неразделимую оцінку сприйняття буття людини, утвердження своїх досконалостей і світогляду.
У викриття образу Бєлікова нам допомагає композиційний прийом, який часто у своїх творах використовує Чехів, – розповідь в оповіданні. У нашому випадку це полюють, які вирішили облаштуватися ночувати в сарайчику старости Прокопія, вони оповідали один одному різні інциденти, історії, байки. Один з оповідачів був Буркин, вирішив не відставати від усіх, викласти історію про один живе свого міста, викладача іноземної грецької мови, Беликове, своєму приятелеві відомого лікаря – ветеринара, Івану Івановичу. Чим же був знаменитий цей викладач? А ось тим, що, не дивлячись на чудову сонячну, теплу погоду, входив завжди він з дому в калошах, з парасолькою в руках і обов’язково в ватному теплому пальто. Але парасольку ж у нього був у чохлі, годинник в чохлі з сірої замшевої тканини, і навіть при необхідності виймаючи складаний ніж, для того щоб обточити олівець, до всього подив і ніж він тримав у такому ж чохлі. Вираз його обличчя кожному зустрічному, на перший погляд здавалося, що воно теж одягнене в чохлі, особа, яка постійно ховалося за піднятим комірцем теплого ватного пальто. На думку оповідача Буркіна, Бєліков, весь час походжав у чорних окулярах, фуфайці, затикав свої вуха ватою, а сідаючи на візника, то наказував підняти верх, ніби боячись чогось. Примха було це або якийсь вигаданий образ життя нашого героя, наш оповідач нам не пояснює. Але зазначає він, що у даного героя було нескінченне жадібне прагнення оточити себе оболонкою, створити собі, так би мовити, футляр», для того щоб приховати себе і захиститися слів, дій і всього бруду навколишнього його світу.
Особливості, які конструює Чехов, в зовнішньому вигляді Бєлікова стають символічними. Дивно те, що такого малопривлекательному і недалекій людині, з таким нудним життям, людині, яка не спить ночами, він усіма своїми думками залякав не тільки себе, але йому таки вдалося залякати всім своїм виглядом всіх тих людей, які оточували його, та й взагалі все місто. З початку Чехову було забавно і цілком необразливо описувати місце де жив Бєліков, тому що воно було схоже на якийсь барлогом. Порівнювати героя оповідання з раком-самітником або равликом, які нікому не зашкодять та і плюс до того завжди найбільше бояться.
