У творі Солженіцина “Матрьонін двір” представлений образ праведниці – це Мотря.
У своєму оповіданні автор передав свої погляди на світ, він вважав себе гуманістом, а Мотря показана доброї, світлої жінкою.
Повне ім’я головної героїні – Григор’єва Мотрона Василівна. Про її тяжкого життя читач дізнається зі слів оповідача – Игнатича.
Головній героїні близько шістдесяти років, вона дружелюбна і рада бачити кожного, живе в сільській місцевості, тому з дитинства звикла до праці. Вона жила одна в хаті, дітей у неї не було. Її самотність скрасив новий постоялець, тепер для нього вона вставала рано, готувала, піклувалася про нього, ділилася своїми переживаннями.
Мотря з вигляду була жінкою сильною і здоровою, але часом у неї були припадки, а обличчя світилося жовтим кольором. Коли траплялися припадки, героїня не могла ходити кілька днів і лежала вдома, пропускаючи роботу в колгоспі.
Найдорожчим для героїні були її квіти і кішка. Вона дуже любила свої рослини, доглядала за ними, при пожежі врятувала насамперед їх.
Мотря в молодості любила Тадея, але з-за війни вони не змогли бути разом. Вона перестала чекати свого коханого, вийшла заміж за його брата. Тадей раптово повертається з війни, одружується і створює сім’ю. Всі діти Мотрони померли, вона вирішується удочерити дівчинку – дочку Фадея. Але і вона йде від героїні.
Мотря часто безкорисливо допомагала свої родичам і сусідам, получав у відповідь лише засудження, а не подяку. Мотря – по-справжньому світлий чоловік, здатний на самопожертву. Незважаючи на свою хворобу Мотря була готова прийти на допомогу кожному, але тільки пенсію їй не платили, вона працювала за просто так.
Ще при житті героїні Тадей почав ділити її майно, примушуючи віддати частину будинку його дочки. Мотря вмирає при переїзді, ніхто не жалкує про її смерті, крім постояльця. Жителі села назвали Мотрю дурною і нічого не розуміє в житті, вони не цінували її допомогу і праця.
Мотря чиста душею, вона не звинувачує інших людей у поганому ставленні до неї, а навпаки допомагає, радіє чужому врожаю або чужого щастя. Головна героїня – позитивний герой, це відображається в її вчинках, думках.
Твір про Мотрю
Майстерність у зображенні різних доль людей і їх характерів належить раніше забороненого письменнику Олександру Ісаєвичу Солженіцину. Одним з таких яскравих творів є оповідання Матрьонін двір, написаний в 1959 році. Він уособлює силу духу і здатність до співчуття.
Ми бачимо опис побуту і життя села в післявоєнний час. Головним героєм у творі є сільська жінка Мотря Григорівна. Все життя вона пропрацювала у радгоспі і завжди була працьовита. З-за цієї війни вона втратила чоловіка, за якого вийшла заміж ще до революції. А своїх дітей вона теж втратила і це дало величезний відбиток в її душі і в серці. В оповіданні ми бачимо її при оповіданні Игнатьича, коли він, повернувшись з Казахстану починає жити в будинку Мотрони. Її довіру до простій людині дивно, адже вона жила в цьому величезному і старому будинку зовсім одна. Незважаючи на це вона намагається підтримувати затишок, тепло та домашній вогнище. Після її смерті Игнатьич називає її дуже рідним і доброю людиною, без якого важко уявити село. Вся послідовність дій надає твору достовірність і правдивість.
Життя Мотрони важка і непроста, але вона не втратила віру в людей. Ця сільська жінка ніколи і нікому не відмовляє в допомозі. Навіть якщо у неї є невідкладні справи, то вона поставить на перше місце прохання тієї людини, яка до неї звернеться. Всі її страждання від тієї сучасної влади дає про себе знати в розпачі, і вона не падаючи духом знаходить відраду для душі в постійній праці і в роботі. Вона могла схопити лопату і піти в город, що б відволіктися від туги і смутку. Могла схопити кошик і піти в ліс за грибами чи ягодами. Цю порожнечу в сім’ї вона замінювала роботою.
У другій частині розповіді Олександр Ісаєвич оповідає нам про молодість героїні. Про те як вона вийшла заміж за рідного брата своєї коханої людини. Тут образ Мотрони протиставляється Фаддею. Його накривала лють і злість з-за зради коханої дівчини. Навіть після смерті родичі Тадея намагалися ображати Мотрю, називаючи її неохайною і недбалою.
Його бачення багатьох проблем, відображених у даному творі, привносить у російську літературу свій характер і свою неперевершену манеру оповіді. Тут чітко видно ставлення влади до народу, до його проблем, а так само запекла боротьба за виживання в жорстоких умовах суспільства, а так само безкорисливе ставлення до Мотрони всім нужденним.
