Варіант 2
Зовнішній і внутрішній вигляд Платона Каратаєва в романі «Війна і мир» Льва Миколайовича Толстого, особливо яскравий і привабливий. Платон – цікавий і значущий персонаж, людина «своєї епохи», в ньому авто розкриває всю сутність людського внутрішнього світу і сенс його життя на землі. Хоча його роль у романі не настільки велика, саме цей чоловік залишив важливий слід у житті П’єра Безухова.
Платон Каратаєв простий селянин п’ятдесяти років, його батьки були бідні, тому й він не був навчений грамоті. Незважаючи на низький соціальний статус і відсутність виховання і високої освіти, міркування Платона мудрі і повчальні, на відміну від аристократичного П’єра. Його пізнання в основному ґрунтуються на досвіді зі свого життя і життя оточуючих його селян.
Внутрішній світ Каратаєва – добродушний і душевний, має і притягує до себе оточуючих людей. Від нього віє теплотою і позитивними емоціями. Зовнішність у Платона така ж промениста, як і його характер. Він невисокого зросту, круглолиций, з добрими карими очима й приємною усмішкою. Чоловік постійно обдаровує оточуючих своєю милою посмішкою, оголюючи рівні білі зуби. Незважаючи на свій похилий вік, рухи чоловіка плавні, спокійні нічим не видаються його справжнього походження, волосся ще незаймані сивиною. Одяг Платон віддає перевагу вільного, не сковує руху крою.
Перед тим як Платон потрапив на службу, він був одружений, у нього народилася донька, але вона рано померла. Чоловік, незважаючи на простих походження, не був бідним селянином. В один прекрасний момент Платона спіймали на злочин – він рубав чужий ліс, тоді-то його і відправили на службу в армію. Він нудьгує по своєму будинку, але все одно продовжує посміхатися і піднімати настрій іншим.
Платон Каратаєв добра і чесна людина, він прекрасно розуміє всі труднощі і складності життя, вважає більшість сформованих ситуацій неминучістю. Відкритий характер Платона допомагає знайти спільну мову з будь-яким співрозмовником. Він знає велику кількість приказок, цікавих історій і прислів’їв. Вони значно відрізняються від грубих солдатських висловлювань.
Платон любить співати і робить це так, ніби пісня проходить крізь його душу, голос у чоловіка схожий на спів птахів. В армії він знайомитися з аристократом П’єром Безуховым і по доброті душевній всіляко йому у всьому допомагає. На сорочку латку поставить, то пригостить печеною картоплею. Платон завжди дотримується свого принципу – якщо пообіцяв, допоможи.
Незважаючи на те, що йому легко дається спілкування з будь-якою людиною, Платон рідко прив’язується до нього по-справжньому. Для оточуючих він відкритий, неконфліктна людина, завжди протягне руку допомоги, якщо кому-то важко.
Потрапивши в полон, у Каратаєва знову загострюється раніше придбана застуда, хвороба не відступає, у чоловіка не проходить постійний жар, такий полонений не потрібен французам і вони вирішують його вбити.
Платон Каратаєв, незважаючи на коротке спілкування з П’єром Безуховым, навчив хлопця по-іншому дивитися на багато речей, шукати щастя всередині себе, вирішувати складні життєві завдання не втрачаючи сили духу, і бути завжди позитивним і відкритим.
