Таня… Що за таке просте ім’я? Чому на сторінках роману Бориса Пастернака вона іменується Танею, а не Тетяною? Хто вона така?
Таня – одна з основних героїнь твору «Доктор Живаго». Вона є дочкою Юрія Живаго і Лариси Антиповою. Ця дівчина беспризорница. Дівчинка виховувалася без рідних батьків. У країні тоді панував хаос. Розвал, Перша світова війна, революційні дії… Після страшних подій важко замислюватися про спокійному світі… Люди перестали сподіватися на створення нового життя, яке буде наповнене лише добротою… Батьки залишали дітей, брат рідний залишав сестру на смерть у жорстокому світі… І бідолаха Танька зіткнулася з подібним. Та й до того ж батько Тані помер ще до народження самої дівчинки. Віддана вона була на піклування однієї людини, яка намагалася вкласти в героїню максимум своїх навичок.
Жахливо зростати без батьків… Без їх турботи, любові і ласки важко стати справжньою Людиною… Так, Таня не зуміла особливо пробитися в житті. Вона мало утворена. В спілкуванні з людьми дівчина використовує прості слова, це відразу ж видає її розумові здібності. Таня скромна, не видатна дівчина. Зовнішність її звичайна, нічим не примітна. У світі було б складно пробитися героїні без батьків, якби не брат Юрія Живаго – Євграф. Він, як турботливий і уважний брат, проявив співчуття і любов до бідної Тані. Персонаж допоміг їй з працевлаштуванням. Про справжніх батьків дівчина знає, однак на людях воліє розносити іншу інформацію, можливо, з метою не заплямувати честь добродушних батьків.
Якщо говорити про долю Тані, то, що можна толкового сказати? Вона дитя, пробивалася в життя без близьких людей. Таня безпритульна… Вона росла без підтримки улюблених… Вона дитина, що бачив власними очима жахливий час… Таня нещасне, бідне дитя.
Борис Леонідович хотів показати, як багато таких дітей було в радянський післяреволюційний період… Ось, що виросло з-за наслідків військових дій… Ось як важко було народу!!! Як жахливо було виростати дітям!
Створений Пастернаком образ Тані досить простий. Він не є жіночним бо сама дівчина, ставши дорослою, не ввібрала те прекрасне, що було доступним і буденним раніше. Вона не пізнала істинної краси природи, любові з боку дорослих, теплого ставлення оточуючих. Лише дядько – Євграф – відгукнувся, та й тільки… Так що важко беспризорницам…
