Андріан Прохоров є єдиним головним героєм твору, що увійшов в цикл «Повісті Бєлкіна».
Андріан постає перед читачем в образі похмурого, похмурого, заклопотаного чоловіка середніх років, який займається похоронним ремеслом. У момент описуваних у повісті подій трунар змінює своє житло на нове, копія на оновлений будинок більше вісімнадцяти років.
Андріан – вдовствующий чоловік, який проживає разом з двома дочками і помічницею по господарству. Трунар виховує дочок в строгості, привчаючи їх до порядку, лаючи за неробство. По сусідству з трунарем живуть різного роду ремісники: булочник, швець, кравець.
Характер у Андріана непростий, непередбачуваний, відрізняється духовної складністю. Письменник ілюструє образ трунаря з допомогою її відчуттів при в’їзді в нове житло, коли Андріан не відчуває радості від придбання нового будинку, про який мріяв багато років. Серце трунаря охоплює ностальгія по старому старому будиночку, до якого він відчуває сильну прихильність.
Займаючись своїм дивним ремеслом, Андріан усвідомлює, що людська смерть стає для нього життєвою необхідністю, без якої його родина втратить заробітку. В його голові постійно рояться думки про те, що конкурентам може дістатися більш гарний замовлення.
Будучи в гостях у сусіда-німця, Андріан чує від ремісників жарти і знущання в свою адресу з приводу його роботи. Трунар ображається і вирішується запросити на новосілля не сусідів, а упокоєних їм мертвих людей.
В кошмарному сні до Андріану в гості заходять чоловіки і жінки, яких трунар поховав, і один з них нагадує Андріану про зробленому ним колись непристойну вчинок, підміні дубового труни на сосновий, ставлячи під сумнів професійну сумлінність трунаря.
Описуючи події нічного сну Андріана, автор пояснює причину пригніченого стану трунаря, його таємні страхи і побоювання. Мабуть, відсутність радості через новосілля говорить про те, що накопичення, які пішли на покупку житла, були отримані не завжди чесним шляхом. Сон трунаря постає в образі його приховану в глибині душі совісті.
Прокинувшись від кошмарних видінь, Прохоров відчуває себе іншою людиною, звільнилися від гнітили його образ, тривог, зла.
Автор, розкриваючи образ трунаря, передає зміст твору, на який укладено у відповідальності людини за свої вчинки і невідворотне покарання за досконалими неблаговидні діяння.
