Порівняльна характеристика Грушницкого і Печоріна
У творі Лермонтова “Герой нашого часу”, а вірніше, в одній з її частин, існують два героя, один з яких найголовніший, і існує на протязі всього роману. Ця особистість – Печорін.
Григорій Печорин – це особистість, яка не підвладна нікому. Ніхто не зміг розкусити цього людини, а також, зрозуміти його до кінця. Адже, Печорін – вельми оригінальний і загадковий, так як по-справжньому ніколи не мав друзів, і ні з ким не ділився своїми потаємними думками.
Печорін ніколи не закохувався і не любив по-справжньому. Він губив всіх тих, хто не ризикував його любити. Він дуже вдало користувався людьми, і часто зневажав їх, бо як по своїй природі був зарозумілий і навіть пихатий. Але разом з тим, він був гарний, і в ньому відчувалася порода, те, що відрізняло його від інших людей.
Печорін – людина, якій не потрібні пута шлюбу, як він це називав. Він завжди хотів залишатися вільним у своїх діях. Він також не терпів хвастощів в людях, так як вважав це найвищою дурістю і никчемностью. Саме тому він не терпів Грушницкого, у якого цих якостей було вдосталь. Печорін – той, хто залишився в серцях багатьох ким-то явно незвичайним, холодним, навіть трохи зарозумілим, і разом з тим – таким загадковим і таким сміливим. Цей характер не всім припав до душі, але все ж ця особа варта в якійсь мірі захоплення.
Грушницкий – це саме той тип людей, який зневажає всіх, хто знаходиться нижче його, а всіх тих, хто хоч трохи знаходиться вище положенням та званням вище – поважає або просто лестить з премилой посмішкою, коли як за очі – лає і заздрить. Печоріна він не бачив вище себе, хоча десь на підсвідомому рівні остерігався його, адже він розумів, що Печорін ніяк не може бути нижче його положенням у всьому, хоча і не хотів вірити, що вище. Саме тому він ненавидів Печоріна, хоча з виду у них були досить дружні стосунки.
Грушницкий – це людина, яка любить похвалитися, та й показати себе всім – який гарний, розумний і красивий. Саме це і підвело його – надмірне самолюбство ніколи не призводить до хорошого кінця. Він не бачив себе з боку, і не вмів продумувати щось занадто далеко вперед. І ніколи не звертав увагу на інших, особливо на їхні почуття. Хоч він і був дуже симпатичний, та ще й офіцер, але міг тільки в першому враженні зацікавити зовнішністю і погонами, а також франтовством, але не більше. Коли як Печорін, цікавило всіх з моменту зустрічі і подалі.
9 клас
