Що відбувається потім
З радіоактивними опадами та відходами цезій-137 потрапляє в грунт, звідки надходить у рослини, у яких спостерігається коефіцієнт його поглинання на рівні 100 %. При цьому до 60 % нукліда накопичується в надземних частинах рослинного організму. При цьому в ґрунтах, бідних калієм, ефект накопичення цезію-137 помітно збільшується.
Найбільші коефіцієнти накопичення цього нукліда відзначені в прісноводних водоростях, лишайниках і рослинних організмах арктичної зони. У тілі тварин цей радіонуклід накопичується в м’язах і печінці.
Найбільш високі його концентрації відзначалися у північних оленів, водоплавних птахів арктичних узбереж.
Акумулюють цезій і гриби. Особливо маслюки, польські гриби, моховики і свинушки протягом усього періоду напіврозпаду.
Біологічні властивості цезію-137
Природний цезій – це один з мікроелементів організму тварин. У нашому організмі цезій міститься в кількості 0,0002-0,06 мкм в розрахунку на 1 грам м’яких тканин.
Радіонуклід цезію, як вже говорилося, включається в кругообіг речовин в біосфері і вільно переміщається по біологічним трофічних ланцюжків.
При пероральному потраплянні в організм людини в шлунково-кишковому тракті відбувається 100%-е всмоктування цього нукліда. Проте в різних відділах швидкість цього процесу різна. Так, через годину після надходження в організм в шлунку людини всмоктується до 7 % цезію-137, в дванадцятипалій, порожній та клубовій кишці – до 77 %, у сліпій кишці – до 13 %, а в останньому відділі кишечника (поперечно-ободочном) – до 40 %.
Частка цезію-137, який потрапляє через дихальні шляхи, складає 25 % від кількості, що надходить з їжею.
