Проект 671 РТМ: а тепер “Щуки”
Ця серія – надзвичайно цікавий проект зі всіх точок зору, корисно було б вивчати в університетах у рамках виробничого менеджменту. Перш за все, це була спроба (вельми успішна в підсумку) вичавити з двох проектів 671 і 671 РТ все, що тільки можливо. Справа в тому, що паралельно вже повним ходом будувалися субмарини третього покоління – принципово нові проекти 945 та 971 з кардинальним зниженням рівня гучності і потужним комплексом озброєння.
Пристрій підводного човна проекту 671 РТМ були введені новітні потужні гідроакустичні і навігаційні комплекси. Нові засоби зв’язку були на світовому рівні. Також були встановлені два атомних реактори зі значним підвищенням потужності. Удосконалення торкнулися всіх систем човни. З урахуванням таких трансформацій підводний човен РТМ 671 плавно перейшла в категорію субмарин третього покоління.
Легендарна «Щука» – найбільш просунута опція проекту. Підводний човен проекту 671 РТМ являла собою багатоцільову атомну субмарину. Всього під абревіатурою РТМ було випущено 26 моделей – ціла серія човнів з чудовими технічними характеристиками, серед яких:
- гранична глибина занурення 600 м;
- максимальна підводна швидкість 31 вузол;
- два потужних реактора по 31 000 кінських сил кожен.
В автономному плаванні човен могла перебувати протягом 80 діб. Команда екіпажу була потрібна вже більш солідного розміру – приблизно 100 осіб.
Головною ж перевагою підводного човна 671 проекту РТМ було її озброєння: крилаті ракети «Гранат», 24 торпеди або 34 міни – залежно від конкретної модифікації човни. Така комплектація в поєднанні зі швидкістю і плавучістю робила серію РТМ унікальною. Атомний реактор підводного човна відповідав усім вимогам безпеки.
У підсумку проект 671 вийшов дуже грамотним з технічної еволюційної точки зору: його початком було створення нової човни другого покоління, а кінцем стала трансформація субмарин 671 РТМ в підводні кораблі новітнього третього покоління.
Будувалися АПЛ проекту 671 РТМ на двох заводах: знаменитому Адміралтейському об’єднання в Санкт-Петербурзі і Суднобудівному заводі імені Ленінського Комсомолу в Комсомольську-на-Амурі. Фінальна доведення проводилася на заводі «Зірочка» і на базі в Великому Камені.
