Висновки
Виходячи з наведених визначень плебісциту і референдуму, можна відзначити, що поняття референдуму співвідноситься з поняттями всенародного опитування, всенародного обговорення, плебісцити. Всі ці поняття різні способи прояви прямої демократії – і по суті, і за формою.
Тому плебісцит і референдум – дуже близькі один до одного поняття. У них однотипне юридична природа, вони пов’язані з безпосереднім вираженням волі народу. За процедурою вони нічим не відрізняються один від одного.
У деяких країнах переважає поняття референдуму. Це, наприклад, Росія, Італія, Франція. В інших воліють користуватися терміном «плебісцит». До них відносяться такі держави як Чилі, Коста-Ріка.
Прихильники розмежування цих двох понять вказують на таке основне розходження. На плебісцит виносять питання зовнішньополітичного характеру, а на референдум – внутрішньополітичного.
Однак на думку більшості авторів, дані поняття є тотожними. Обидва вони представляють вираження безпосередньої демократії – звернення до виборців для остаточного вирішення тих чи інших законодавчих або конституційних питань. Таке звернення може ініціюватися парламентом, главою держави при вирішенні питань загальнонаціонального характеру або місцевою владою при вирішенні місцевих питань.
