Концепція утилітаризму
Утилітаризм передбачає максимальне вилучення користі для індивіда. Тобто моральна цінність і рівень моральності того чи іншого вчинку безпосередньо залежать від наслідків. Якщо в результаті якихось дій щастя людей збільшилася – ці дії правильні, а сам процес вторинний. По суті, утилітаризм – яскравий приклад висловлювання: “ціль виправдовує засоби”.
Ця концепція часто невірно трактується як повністю егоїстична і “бездушна”. Це, звичайно, не так, але ж диму без вогню не буває. Вся справа в тому, утилітаризм між рядків припускає певну ступінь егоїзму. Безпосередньо цього не сказано, але сам принцип – “максимізувати користь для всіх людей” – припускає суб’єктивну оцінку. Адже ми не можемо знати, як наші дії вплинуть на інших, ми здатні тільки припустити, а значить, до кінця не впевнені. Самий точний прогноз нам дають тільки власні відчуття. Ми можемо більш точно сказати, що нам сподобається, ніж намагатися вгадати вподобання людей навколо. З цього випливає, що ми в першу чергу будемо керуватися власними уподобаннями. Це важко прямо назвати егоїзмом, але ухил у бік особистої вигоди очевидний.
Також критиці піддається сама суть утилітаризму, а саме нехтування процесом в силу результату. Всі ми знайомі з тим, як легко можна обдурити самого себе. Придумати те, чого насправді немає. Також і тут: людина, при розрахунку корисності дії, схильний обманювати самого себе і підганяти факти під особистий інтерес. І ось тоді така доріжка стає дуже слизькою, адже фактично надає індивіду інструмент для виправдання самого себе незалежно від скоєного вчинку.
