Класифікація за характером протікання
Оскільки процес розвитку системи закладена можливість збоїв у її роботі, кризу можна передбачити. Особливо це стосується регулярних або циклічних криз. У характері їх перебігу можна виділити деякі фази. Перша з них – спад. Криза в цьому випадку тільки починає проявлятися в різних формах, наприклад, спостерігаються падіння обсягу виробництва чи надлишок товарів на ринку. На наступному етапі відбувається стагнація, під час якої система намагається пристосуватися до нових умов. Цей етап відбувається до тих пір, поки знову не встановлюється ситуація рівноваги між потребами суспільства і його можливостями. Крім цього, на цьому етапі здійснюється пошук принципово нових шляхів виходу з економічної кризи, є, як правило, первинним, а також їх апробація.
Після набуття рівноваги розпочинається фаза пожвавлення, під час якої відновлюються зв’язки між різними елементами системи. В економічному відношенні це проявляється у збільшенні потоку інвестицій, створення нових робочих місць, що сприяє зменшенню безробіття та підвищення рівня життя населення. Це призводить до вступу системи в нову фазу – підйому. Накопичені на попередньому етапі капітали дозволяють здійснювати впровадження різних інновацій, що тягне за собою кількісні і якісні зміни в житті суспільства. Проте на цьому ж етапі неминуче відбувається накопичення нових суперечностей, які знову ведуть до фази спаду.
Однак ця послідовність не завжди виконується бездоганно. Дослідники відзначають існування нерегулярних криз, при яких зміна фаз не відбувається. До їх числа відносяться:
- проміжний криза, характерний для фаз пожвавлення або підйому, які на час перериваються;
- частковий криза, що має схожий з попереднім підвидом характер, але відрізняється від нього тим, що охоплює не одну сферу життя суспільства, а відразу декілька;
- галузевий криза.
Перехід від однієї фази до іншої може бути викликаний не тільки природними причинами. Іноді в цілях стимулювання розвитку, його прискорення, можуть бути спровоковані штучні кризи.
