Будь-яка система, в тому числі суспільство, не застрахована від критичного накопичення внутрішніх протиріч, так і деструктивних зовнішніх впливів, здатних викликати збій в її функціонуванні аж до виникнення різних криз, типологія яких являє собою одне з напрямів дослідження соціології, філософії і деяких інших гуманітарних наук. Один час, не без подачі марксистської теорії, вважалося, що криза – це знак нежиттєздатність системи та її швидкого руйнування. Однак, як показує практика, кризи є не тільки перевіркою на виживання, але і стимулом до покращення функціонування системи.
Визначення поняття
Як і багато інші наукові терміни, слово «криза» за своїм походженням – грецьке. На цій мові krisis означає «рішення». Однак із часом цей термін набув стільки нових прочитань, що саме поняття кризи часто потребує суттєвого коригування.
Перш за все, криза передбачає існування певної проблеми, яка стає віхою на шляху розвитку системи. Багато в чому він визначається наявністю двох і більше сторін, що пропонують свої варіанти розвитку. Таким чином, криза, розуміється зразок якоїсь демаркаційної лінії, розмежовує існування системи на три етапи. На першому, докризовому відзначається наявність протиборства і невизначеності щодо вибору шляху розвитку. У момент кризи невизначеність змінюється явною перемогою однієї з конфліктуючих сторін. Третій етап, посткризовий, характеризується придбанням системою якісно нових характеристик, в основному, в організаційному відношенні.
Таким чином, криза передусім розуміється як крайнє загострення суперечностей у системі, що загрожує припиненням її існування і характеризується збоями в функціонуванні звичних регулюючих механізмів.
Причини виникнення
Причини та наслідки криз в першу чергу залежать від характеру самої системи. Однак можна визначити певні загальні підстави для їх виділення.
Причини збою в системі можуть носити як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Перші виникають з періодично виникаючою внутрішньої потреби в модернізації. Криза в цьому випадку може виникнути через помилки у виборі стратегії розвитку, зовнішнім впливом або поточними обставинами.
Суб’єктивні причини кризи породжуються не тільки помилками в управлінні, але і різними форс-мажорними обставинами начебто техногенної або природної катастрофи або стихійного лиха. Інше джерело збоїв у роботі системи – невиявлені або залишені без уваги недоліки в системі управління, прийняття ризикованих рішень.
Підстави для класифікації
Мабуть, як основну характеристику криз можна виділити їх різноманіття. Воно проявляється не тільки у виниклих причини та їх наслідки, але і в самій суті кризової ситуації. Проте будь-яку проблему можна спрогнозувати і вирішити. Для полегшення цього процесу виникла необхідність типології криз за різними критеріями.
Підстав для віднесення кризи до тієї чи іншої підгрупи дуже багато. У числі найбільш важливих можна назвати причини його виникнення, характер і наслідки. Важливим критерієм для класифікації служить проблематика кризи. З цієї точки зору фахівцями виділяються макро – і мегакризи. Значну роль відіграє також фактор часу, з позицій якого кризу можна визначити або як затяжний, або як короткочасний.
Нарешті, після всіх потрясінь XX століття було виявлено таке важливе явище в розвитку системи, як повторюваність основних етапів її існування. В силу цього криза може бути позначений як регулярний чи періодичний.
Слід враховувати наявність так званих системних криз, коли в результаті збою в роботі одного елемента виходять з ладу інші. Складнощі, що виникли в економіці, здатні спровокувати соціальний вибух, наслідком якого найчастіше є політична криза. Втім, у цьому випадку ланцюжок дій може розкручуватися і в іншу сторону.
Кризи соціально-економічних систем
Ця область, мабуть, є найбільш важливою для кожної людини, оскільки індивід живе в суспільстві, а суспільство є найбільш характерним прикладом соціально-економічної системи. Для полегшення створення типології криз такого роду проводиться диференціювання проблематики з виділенням таких сфер життя суспільства, як економічна, соціальна, політична і духовна.
Такий поділ дозволяє не тільки точніше виділити форми прояву кризи і тим самим передбачити його, але і полегшити прийняття антикризових заходів. В цілому ж, виходячи з диференціації проблематики, можна виділити такі види криз:
- економічний;
- соціальний;
- політичний;
- організаційний;
- психологічний;
- технологічний.
Всередині кожного з цих типів можуть бути виділені підвиди.
Економічні кризи
Головною причиною його виникнення є накопичення нереалізованої продукції і виробничого капіталу, що виявляється у зростанні безробіття. Економісти відзначають, що сам характер виробничого циклу продукує появу кризових явищ, що, з одного боку, свідчить про зростання не дозволяються традиційними методами суперечностей, а з іншого, сприяє усунення з системи віджилих принципів і модернізує її.
Поряд зі специфічними видами економічних криз (грошовий, кредитно-банківський, зовнішньоекономічний, інвестиційний, іпотечний, інфляційний, фондовий і т. д.) існують структурні, зачіпають всі сфери економіки. До них відносяться:
- товарно-ринковий, суть якого полягає в корекції економічної системи;
- виробничо-структурний, викликає вимоги до оновлення частини виробничих структур або ж повної їх заміни на більш адекватні поточного моменту;
- системно-трансформаційну, яка тягне за собою повну перебудову економічної системи суспільства.
До числа основних факторів криз в економічній сфері належать скорочення виробленої продукції та використання виробничих потужностей не в повну силу, падіння рівня валового внутрішнього продукту, припинення регулярного здійснення платежів (в тому числі і соціальний виплат), відсутність інноваційних технологій, а також банкрутства і розорення підприємств.
Соціальні кризи
Причиною їх виникнення є суперечності, викликані конфліктом інтересів різних суспільних груп або інститутів. Як правило, соціальна криза є фоном, або наслідком економічної кризи, початок якого неминуче загострює проблеми всередині соціуму. Взаємозв’язок зі станом економіки зрозуміла: у суспільстві виникає невдоволення при зростанні цін і безробіття, зменшення освітніх та оздоровлювальних статей бюджету, виникають різні кризові центри, в яких люди намагаються знайти допомогу і підтримку.
Загальне зниження рівня життя, що спостерігається в цих випадках, є однією з багатьох причин демографічної кризи. Поряд з екологічним він входить в групу глобальних криз сучасності. Проявляється соціальна криза в значній перевищення смертності над народжуваністю, що веде до старіння населення та його скорочення, а також у збільшенні кількості емігрантів, якими переважно стають освічені люди.
Негативні тенденції в житті суспільства здатні викликати також психологічні кризи. Найбільш яскраво вони проявляються у суспільствах, що вступили в перехідний період зразок тих, що переживала Росія в 90-і рр. минулого століття. В даному випадку мова йде про загальне збільшення кількості неврозів: людина не відчуває себе захищеним і перебуває в стані страху.
До числа соціальних криз можна віднести також політичні. Як випливає з поняття, криза в цьому випадку проявляється у зіткненні інтересів різних груп на політичному полі, що реалізується не тільки в регулярній боротьбі партій або протистояння правлячих верств і опозиції, але і в дезорганізації політичному житті країни. Вони виникають у разі наявності серйозних сумнівів у легітимності влади або ж в її нездатності вирішити накопичені проблеми.
Територіальна класифікація криз
В залежності від області поширення, криза може бути індивідуальним, локальним, регіональним, національним, транснаціональним і світовим. Слід враховувати, що ця типологія криз органічно поєднується з іншими. Наприклад, політична криза може охопити як окремий регіон (наприклад, Каталонія або Країна Басків в Іспанії), так і ціла держава (Росія перед революцією 1917 року).
Про цю взаємозв’язку вперше почали замислюватися після першої світової економічної кризи, що стався в 1825 році. Надалі рівень глобалізації зробив такі кризи більш затяжними і важкими за наслідками. Зокрема, найбільш важким з світових криз був трапився в 1929 році. Падіння цін акцій на найбільших біржах США, почалося 24 жовтня, спровокувало не тільки колапс економіки країни, але і призвело до відкритого протиборства соціальних груп. Оскільки після Першої світової війни економіки європейських країн були тісно пов’язані з американською і навіть перебували в деякій залежності від неї, криза швидко прийняв загрозливі масштаби. Одне з його наслідків згортання демократії в Німеччині і прихід до влади націонал-соціалістичної партії.
Класифікація за характером протікання
Оскільки процес розвитку системи закладена можливість збоїв у її роботі, кризу можна передбачити. Особливо це стосується регулярних або циклічних криз. У характері їх перебігу можна виділити деякі фази. Перша з них – спад. Криза в цьому випадку тільки починає проявлятися в різних формах, наприклад, спостерігаються падіння обсягу виробництва чи надлишок товарів на ринку. На наступному етапі відбувається стагнація, під час якої система намагається пристосуватися до нових умов. Цей етап відбувається до тих пір, поки знову не встановлюється ситуація рівноваги між потребами суспільства і його можливостями. Крім цього, на цьому етапі здійснюється пошук принципово нових шляхів виходу з економічної кризи, є, як правило, первинним, а також їх апробація.
Після набуття рівноваги розпочинається фаза пожвавлення, під час якої відновлюються зв’язки між різними елементами системи. В економічному відношенні це проявляється у збільшенні потоку інвестицій, створення нових робочих місць, що сприяє зменшенню безробіття та підвищення рівня життя населення. Це призводить до вступу системи в нову фазу – підйому. Накопичені на попередньому етапі капітали дозволяють здійснювати впровадження різних інновацій, що тягне за собою кількісні і якісні зміни в житті суспільства. Проте на цьому ж етапі неминуче відбувається накопичення нових суперечностей, які знову ведуть до фази спаду.
Однак ця послідовність не завжди виконується бездоганно. Дослідники відзначають існування нерегулярних криз, при яких зміна фаз не відбувається. До їх числа відносяться:
- проміжний криза, характерний для фаз пожвавлення або підйому, які на час перериваються;
- частковий криза, що має схожий з попереднім підвидом характер, але відрізняється від нього тим, що охоплює не одну сферу життя суспільства, а відразу декілька;
- галузевий криза.
Перехід від однієї фази до іншої може бути викликаний не тільки природними причинами. Іноді в цілях стимулювання розвитку, його прискорення, можуть бути спровоковані штучні кризи.
Класифікація криз за причинами виникнення
Як вже говорилося, різні види криз пов’язані між собою. Негативні тенденції в економіці можуть спричинити соціальний вибух, а самі вони можуть бути викликані відсутністю інновацій, тобто – технологічним кризою. Проте причини виникнення кризових явищ деколи виникають з найнесподіванішого боку. Зокрема, виділяються практично незалежні від волі людини природні кризи. До таких можуть ставитися різні катаклізми: урагани, землетруси, цунамі. Але часом їх розвиток зливається з антропогенною діяльністю, і в такому випадку виникає екологічна криза.
Про це свідчать такі факти, як поява невідомих раніше хвороб, і тому є невиліковними, виснаження невідновлюваних природних ресурсів або їх забруднення, а також глобальне потепління, викликане парниковим ефектом через збільшення викидів в атмосферу вуглекислого газу. Це викликається не тільки економічним розвитком, з збільшенням чисельності людей на планеті вимагає все більшої кількості ресурсів. На початку 90-х рр. минулого століття було доведено, що екологічна криза може бути викликаний локальними бойовими діями: під час війни в Перській затоці було підірвано як мінімум 500 нафтових свердловин.
Незалежно від причин появи, слід розуміти, що екологічна криза – це одна з найбільш серйозних проблем, що стоять нині перед людством.
Подолання криз
Своєчасне розпізнавання негативних тенденцій у розвитку системи дозволяє передбачити можливі потрясіння і заздалегідь подбати про методи боротьби з ними. В цьому відношенні типологія криз вкрай необхідна. Правильне визначення виду і характеру кризового явища саме по собі є запорукою швидкого відновлення. Крім того, розуміння кризи як однієї з умов існування системи, свідчить про те, що його подолання є керованим процесом, навіть якщо мова йде про який-небудь природної катастрофи.
Товариством накопичений значний досвід по боротьбі з негативними тенденціями. Про це свідчить велика кількість різних кризових центрів, так і якісні зміни у політиці, покликаних якщо не позбутися від криз зовсім, то принаймні максимально знизити можливі збитки.
