Ларра і Данко протягом усього оповідання і в цілому за задумом автора є непримиренними антагоністами. Їх життя повністю протилежні: сенс однієї з них полягає у вічному служінні людям, сенс другий, здавалося б, у принципі відсутня – доля без мети, без змісту, що пройшла безслідно, зникла ніби тінь. Безумовно, кожен може ставитися по-різному до свого життя і визначати ті цілі, заради яких він живе. Одні вважають, що доля визначена згори і від нас нічого не залежить. Інші впевнені, що визначити свою майбутню життя під силу кожному з нас. В оповіданні М. Гіркого Ларра і Данко уособлюють собою ці два протилежних погляди. Однак, незважаючи на серйозні протиріччя, у головних героїв все ж таки є загальні риси. В першу чергу, їх об’єднають єдині людські якості, такі як мужність, краса, розум і сила.
Сюжет оповідання будується на спогадах старої Ізергіль про своє життя, а також на легендах про Ларре й Данко. Данко – красивий і сміливий юнак, любов якого до людей не знає кордонів. Його альтруїзм абсолютно невичерпний і нічим не обумовлений. Данко – справжній герой, здатний на великі подвиги заради свого народу. Образ цього героя втілює в собі ідеал гуманізму, високої духовності і здатність до самопожертви. Його смерть не викликає у читача жалю, оскільки подвиг, який він скоїв, його величина і значимість знаходяться набагато вище подібного роду почуттів. Данко – мужній і безстрашний герой, в руках якого палає його власне, іскристе любов’ю серце, викликає повагу і захоплення читача, але ні в якому разі не жалість чи співчуття.
Цього світлого і піднесеного образу автор протиставляє негативний образ Ларрі, егоїстичного людини і гордовитої. Ларра вважає себе обраним і до оточуючих його людей ставиться з погордою, подібно до того, як ставиться пан до своїх рабів.
Невгамовна гордість і зарозумілість Ларрі приводять його до самотності і змушують відчувати нестерпну тугу. Як зазначає автор, гордість – прекрасна риса характеру, але в тому випадку, коли вона підноситься над усіма іншими почуттями, вона несе за собою абсолютне звільнення від суспільства, від усіх законів моралі і моральних засад, що в підсумку призводить до сумних наслідків.
Таким чином, Ларра, будучи звільненим від земних кайданів, вмирає духовно для всіх і для себе, в тому числі, приречений на вічне життя у фізичній оболонці. Данко-таки знайшов своє щастя, віддавши себе людям, і в безсмертя своєму виявився повністю вільним.
