Потреба в знаках пунктуації стала відчутною з розвитком друкарства. У XV столітті пунктуацію винайшли італійські друкарі. Її прийняли в більшості країн Європи. Використання знака почалося у XVIII столітті. Закріпив його функцію в російській мові Микола Карамзін. Вперше його описав А. А. Барсів в 1797 році. Постановка тире між підметом і присудком відбувається за правилами класичного та ділової мови. В усному мовленні з його допомогою висловлюють паузу з підвищенням і пониженням тону.
Для чого потрібні правила
Правильно писати може навчитися кожен чоловік. Грамотність виділяє людей, вказуючи на їх розум, бажання виділитися. Просте заповнення документів приводить в ступор, так як багато хто не знають елементарних правил написання відмінкових закінчень. Найчастіше оформляють заяви. Саме тут і знадобиться знання правил постановки тире між підметом і присудком. Це головні члени речення, які завжди стоять у називному відмінку.
Їх вивчення розпочинається в початковій школі, проте не всі пам’ятають, що їх пов’язує. Підмет – це головний член речення, який розповідає про кого або про що говориться в тексті. Необхідно поставити питання, щоб дізнатися, хто або що є головним. «Коли мама прийшла додому, її настрій покращився». Так як мама – це жива істота, ставиться питання хто? Про неї і йде мова в реченні.
Потім ми можемо дізнатися, що вона робить або вже зробила. В цьому нам допоможе присудок. Воно вказує на вироблене підлягає дію. Наприклад, наша мати, що зробила? (прийшла). Так як пропозиція є складним, у ньому дві граматичні основи. У другій частині йдеться про настрої. У цьому випадку доречним буде питання що? (настрій) і що зробив? (покращало). В залежності від того, що хоче сказати автор, як передати почуття, буде залежати розстановка знаків пунктуації. Використання тире передбачає знання нюансів при написанні.
