Роман у віршах Олександра Сергійовича Пушкіна «Євгеній Онєгін» славиться не тільки своїм легким і повітряним стилем оповіді і не лише однією сюжетною лінією відносин Тетяни і Онєгіна. Я вважаю, що в першу чергу твір необхідно називати енциклопедією російської життя, яка відкриває читачам вікно в світ Росії в далекому дев’ятнадцятому столітті.
Із самого початку оповіді читачі дізнаються багато цікавих деталей про те, як відбувалося виховання дітей в ті часи. Приміром, на прикладі головного героя, Євгенія Онєгіна, ми можемо помітити, що утворення було зовсім іншим, ніж в наші часи двадцять першого століття. Першочергове значення приділялося французькій мові та правилам поведінки у світському суспільстві, тобто було повністю гуманітарних. Те ж саме можна сказати і про літературні уподобання молодих людей – в пріоритеті була любовна лірика і невигадливі романи, оспівують той самий дозвільний спосіб життя, до якого схилявся і Онєгін.
Неможливо не звернути уваги і на описи побуту персонажів, які займають істотну частину роману. Наприклад, більша частина життя поміщиків, здається, була присвячена бенкетам, відпочинку, різних святкувань, дрібним побутовим клопотам і дотримання споконвічно російських традицій. Як читачам, нам важко не помітити того, наскільки одноманітна й однобічна була їх життя – без прагнення до знань, без тяги до того, щоб пізнавати світ і дізнаватися щось нове. Однак, як ми всі знаємо, Пушкін любив Росію і вмів знаходити особливу чарівність навіть у недоліках російського народу, тому через весь роман автор ніби пропускає нитка доброзичливості і симпатії до героїв твору.
На мій погляд, «Євгеній Онєгін» володіє чудовою властивістю – він ніби повертає кожного з нас у минуле, у ті далекі роки патріархальної Росії. Завдяки численним метафор та епітетів образи з роману буквально оживають в голові, а висока деталізація оповіді дозволяє уявити все до останніх дрібниць і скласти свою думку про життя російського народу в дев’ятнадцятому столітті, що і дозволяє нам називати даний роман Олександра Сергійовича Пушкіна енциклопедією російського життя.
Твір Євгеній Онєгін – енциклопедія російського життя
Великий поет 19 століття, Олександр Сергійович Пушкін, прославлений на всі часи за його мальовничу поезію є так само автором роману «Євгеній Онєгін».
Створюючи цей роман, Пушкін, у всіх тонкощах описує той час, звички жителів Росії різних станів, духовне життя, внутрішнє оздоблення. Соціальні та моральні аспекти проходять через увесь твір.
Це твір виявилося настільки глибоким і цікавим, що критикам важко було втриматися і не написати пару рядків про нього. Ось і Віссаріон Григорович Бєлінський відгукнувся про нього як про «енциклопедії російського життя». І адже насправді цей роман як справжня енциклопедія, вона показує російську життя початку XIX століття майже зі всіх сторін. Час початку минулого століття було підйомом самосвідомості суспільства. Дворянство було проти монархії і кріпацтва. Люди починають цікавитися філософами Заходу. Так чому ж його назвали «енциклопедією російського життя» ?
Напевно, тому, що показуючи нам головного героя, можна дізнатися, як жили люди тих часів, чим займалися, яке було виховання. Дітям було все дозволено, їх балували, навчали жартома, і постійно наглядала за ними няня.
А так само в деталях розповідає про засади навчання: дворяни обов’язково повинні були володіти французькою, вмінням танцювати мазурку, «кланятися невимушено» і «наука пристрасті ніжною».
Не обійшлося без уваги і побут дворян в маєтку. Настільки знайоме Пушкіну за розповідями його няні Орини Родіонівни, яка часто розповідала про це. Вони займалися соліннями, топили баню, вели бухгалтерію маєтку.
У нашій країні завжди шанували традиції і свята, і не розповісти про це було можна, тим більше описуючи всю сутність Росії в ті часи. Пушкін побіжно зачіпає традиційні свята. Як святкували масляну з млинцями, водили хороводи, співали народні пісні.
У головної героїні Тетяни Ларіної, Гармати зображує справжню російську жінку.
Тетяна вірила переказами. Вона вірила в сни і ворожіння, будь то карткові або на місяці, шанувала традиції. Не змогла покинути чоловіка, не дивлячись на свою любов до Онєгіна, яка тривала більшу частину її життя і була дуже сильною. Адже юнацька любов є самим сильним почуттям.
Не дивлячись на те, що основні події відбувалися в губернії Пушкін не міг обійти опис Москви стороною. Він хотів підкреслити її консерватизм, вірність традиціям. Повернувшись до Москви Онєгін не побачив в ній ніяких змін, ті ж люди в тих же шатах, все залишилося без змін.
У романі Пушкін, ретельно описує героїв та їх оточення, їх характер. Вчинки героїв говорять нам про їхні звичаї й вірі. Йому цілком вдалося висвітлити епоху того часу.
Для 9 класу
