Протистояння з литовцями
Новим етапом Російсько-лівонської війни (роки, в які вона тривала — 1558 – 1583) став конфлікт з Литовським князівством.
Становище ускладнилося блокуванням Нарви, допомогу в цьому надали шведи. А в 1562 році литовські війська напали на Веліж і Смоленщину. Загострилася ситуація і на південних кордонах. Зате в 1562 році князь Курбський розбиває литовський загін, який вторгся на псковские землі. В результаті між Росією і Данією було укладено перемир’я.
Після успішного захоплення Полоцька у Росії намітився спад. Пішли поразки. До того ж на литовську сторону перейшов Курбський, командовавшей російською армією на західному напрямку. Усередині країни багато були проти війни, зокрема, імениті бояри були проти облоги литовців.
У відповідь на це цар Іван влаштував репресії, ввівши опричнину в 1565 році. В результаті скликаний Земський собор підтримав царя вести війну в Прибалтиці до захоплення Риги.
Третій період війни обумовлений важким становищем на північних рубежах. У Росії загострилися відносини зі Швецією, а на півдні активізувався Девлет I Гірея, армія якого в 1571 році спалив Москву. Правда, вже до наступного року вдалося знищити армію ватажка кримських татар. На подальший хід війни негативно вплинули господарське розорення, роздача земель в Прибалтиці російським дворянам, що відштовхнуло від Росії місцеве селянство.
