Подальше виробництво
НКРР доручив трьом компаніям розробити досвідчені установки. Це були: компанія Western Cartridge, E. I. du Pont de Nemours & Company і компанія Теннессі Істман, частина Eastman Kodak. У Eastman Chemical Company (TEC), провідному виробнику ангідриду оцтової кислоти, Werner Emmanuel Bachmann розробив безперервний процес для створення RDX. RDX мав вирішальне значення для військових операцій, і тодішній процес його виробництва був надто повільним. У лютому 1942 року TEC почав випускати невеликі обсяги RDX на своєму експериментальному заводі Wexler Bend, що призвело до того, що уряд США дозволив TEC проектувати і будувати Works of Holston Ordnance Works (HOW) у червні 1942 року. До квітня 1943 року там проводився RDX. В кінці 1944 року завод «Холстон» і завод боєприпасів «Вабаш», у якому використовувався процес Вулвича, виробляли 25 000 коротких тонн (23 000 тонн – 50 мільйонів фунтів) композиції «В» на місяць.
